Безпека працівників на роботі в Україні перестає бути формальністю. Верховна Рада ухвалила євроінтеграційний закон, який переносить акцент з паперових інструкцій на реальну оцінку ризиків. За документ проголосували 246 народних депутатів. І це не просто чергова правка до трудового законодавства, а зміна самої логіки: безпека стає щоденною роботою, а не річним звітом.
Повна назва документа – «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі». Він наближає українські правила до європейських стандартів. А ще тягне за собою окремий законопроєкт про відповідальність за порушення. Про нього теж поговоримо, бо саме там ховаються найцікавіші для бізнесу деталі.
Що саме ухвалили
Йдеться про нову систему вимог до безпеки та здоров’я працівників. Раніше логіка була приблизно така: є перелік правил, їх треба виконувати, а перевіряльник дивиться, чи все на місці. Нова логіка інша.
Роботодавець має регулярно оцінювати ризики, які виникають або можуть виникнути на робочому місці. І вживати заходів, щоб цих ризиків ставало менше. Не раз на рік для комісії, а постійно, як частину звичайного робочого процесу.
Документ євроінтеграційний. Це означає, що він приводить наше трудове законодавство у сфері безпеки працівників у відповідність до підходів, які давно працюють у країнах Євросоюзу. Для України це ще й один із кроків на шляху до членства.
Головна зміна: оцінка ризиків замість папірців
Уявіть склад, де посеред проходу стоїть піддон з товаром. Формально все гаразд: інструкції підписані, журнали заповнені, каски видані. Але піддон стоїть так, що його легко зачепити навантажувачем. У старій системі це нікого не хвилювало, бо в жодному списку такого пункту не було.
Оцінка ризиків працює інакше. Спершу ви чесно дивитеся, де саме люди можуть травмуватися чи захворіти. Потім вирішуєте, що з цим робити. І лише потім фіксуєте результат на папері.
Тут важливий момент: оцінювати треба не лише те, що вже сталося, а й те, що може статися. Ризик – це не нещасний випадок, а його ймовірність. Саме тому в законі йдеться про ризики, які виникають або можуть виникнути.
Звідси випливає ще одна особливість. Підхід стає ризик-орієнтованим: зусилля й гроші спрямовують туди, де небезпека найбільша, а не туди, де простіше поставити галочку. Для невеликого бізнесу це означає, що не потрібно тримати цілу службу охорони праці. Потрібно розуміти, що саме загрожує вашим людям.
Що це означає для роботодавців
Коротко, по пунктах:
- Постійний процес, а не кампанія. Оцінка ризиків стає регулярною процедурою, а не одноразовим заходом перед перевіркою.
- Відповідальність на роботодавцеві. Саме він визначає небезпеки, оцінює їх і планує заходи.
- Прив’язка до конкретного місця. Оцінюють не підприємство загалом, а цех, офіс, будмайданчик, лабораторію, склад.
- Документування. Результати потрібно фіксувати, інакше неможливо ні довести виконання вимог, ні спланувати покращення.
- Реагування на зміни. З’явилося нове обладнання, процес чи речовина – оцінку переглядають.
Хтось скаже: ще один обов’язок на голову. Але гляньте на це з іншого боку. Прихований ризик рано чи пізно стає нещасним випадком. А той – лікарняним, простоєм, штрафом і судом. Профілактика майже завжди дешевша за наслідки.
Нова термінологія
Змінюється не лише зміст, а й слова. Пов’язаний законопроєкт пропонує прибрати звичні «безпека праці» та «охорона праці» і замінити їх на європейський термін «безпека працівника».
Зміниться й назва органу, який реалізує державну політику у сфері охорони праці. Її приведуть у відповідність до нової термінології у сфері безпеки та здоров’я працівників.
Для бізнесу це не косметика. Термінологія тягне за собою підзаконні акти, форми звітності, назви посад і служб. Тож переписувати внутрішні документи таки доведеться.
Відповідальність: законопроєкт №16070
Закон встановлює вимоги. А от механізм покарання за їх порушення готували окремо. Кабінет Міністрів зареєстрував у Верховній Раді пов’язаний із №10147 законопроєкт №16070.
Він передбачає зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Тобто йдеться і про адміністративну, і про кримінальну відповідальність.
Ключове з цього документа:
- терміни «безпека праці» та «охорона праці» замінюють на «безпека працівника»;
- змінюють назву державного органу, що реалізує політику у сфері охорони праці, під нову термінологію;
- встановлюють відповідальність за порушення вимог безпеки і захисту здоров’я працівників від ризиків, що виникають або можуть виникнути у вибухонебезпечному середовищі.
Останній пункт варто перечитати тим, хто працює з газом, пилом, парами чи легкозаймистими речовинами. Вибухонебезпечне середовище – це не лише шахта чи хімічний завод. Це й пекарня з борошняним пилом, і деревообробний цех, і навіть автомайстерня з парами пального.
Кого це стосується насамперед
Формально – усіх роботодавців. Практично – насамперед тих, у кого люди працюють руками й з технікою:
- промисловість і будівництво;
- транспорт і склади;
- сільське господарство;
- медицина та лабораторії;
- харчове виробництво.
Але офіс теж не виняток. Погане освітлення, крісло без підтримки спини, постійні перепрацювання – це теж ризики. Просто не такі видовищні, як падіння з висоти.
А що зміниться для працівників
Прямих нових прав закон їм не дає, і це варто сказати чесно. Але змінюється те, як із ними говорять про небезпеку. Замість журналу інструктажів, підписаного під час приймання на роботу, з’являється постійний діалог: що турбує, де було небезпечно, що варто переробити.
Безпека працівників на роботі тримається не на папірцях, а на людях, які щодня бачать небезпеку зблизька. Вони помічають ризики краще за будь-якого перевіряльника. Якщо їх запитують і чують відповідь, половина проблем зникає ще до того, як стане травмою.
Що робити вже зараз
Чекати на підзаконні акти можна, але краще використати час із користю.
Пройдіться робочими місцями й випишіть усе, що може завдати шкоди. Без оцінок «та це ж дрібниця». Далі для кожного пункту прикиньте, наскільки він імовірний і наскільки серйозні будуть наслідки. Так з’явиться черга пріоритетів.
Не намагайтеся зробити все ідеально з першого разу. Краще проста оцінка на три сторінки, яка працює, ніж товстий документ, який ніхто не відкриває.
Перевірте, чи є кому вести цю роботу системно. Часто це означає або навчання наявного фахівця, або залучення спеціаліста ззовні. Не обов’язково тримати людину в штаті, якщо обсяг роботи невеликий.
І придивіться до посад та назв служб. Якщо термінологія зміниться, внутрішні документи доведеться оновлювати. Краще зробити це одразу, ніж потім у пожежному режимі.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
