Свідоцтво про право на спадщину – єдиний документ, який підтверджує ваш статус власника успадкованого майна. Без нього ви не зможете ні продати квартиру, ні подарувати земельну ділянку, ні взагалі розпоряджатися нерухомістю на свій розсуд. Тому розібратися в правилах його отримання – справа не просто корисна, а практично необхідна.
Що таке свідоцтво і навіщо воно потрібне
Це правовстановлюючий документ, який фіксує перехід права власності від спадкодавця до спадкоємця. Простіше кажучи, він юридично підтверджує: майно тепер ваше. Саме з моменту отримання цього свідоцтва і наступної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ви офіційно стаєте власником – зі всіма правами, які з цього випливають, пояснює Мін’юст.
Якщо спадщину прийняло кілька осіб, кожен отримує своє свідоцтво. У ньому зазначають ім’я кожного спадкоємця і його частку. Це передбачено статтею 1297 Цивільного кодексу України.
Хто зобов’язаний звернутися до нотаріуса
Тут важливий момент: законодавство прямо зобов’язує спадкоємця звернутися за свідоцтвом, якщо у складі спадщини є нерухомість або інше майно, що підлягає державній реєстрації, а також майно з обтяженнями. Йдеться про статтю 1297 Цивільного кодексу України.
Звернутися можна до нотаріуса. А якщо мова про сільський населений пункт – до уповноваженої посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування.
Коли можна отримати документ
Свідоцтво видають не відразу після смерті спадкодавця, а після спливу шести місяців з моменту відкриття спадщини. Це стандартний строк, передбачений статтею 1298 Цивільного кодексу України.
Але є окремий випадок, про який мало хто знає. Якщо заповіт складено на користь дитини, яка ще не народилася (була зачата за життя спадкодавця), видача свідоцтва відкладається до моменту її народження. Те саме правило діє при спадкуванні за законом – якщо дитину зачали ще за життя спадкодавця, але народилася вона вже після його смерті.
Що може заблокувати отримання свідоцтва
Перш ніж видати документ, нотаріус перевіряє, чи немає на майні заборон, іпотечних обтяжень або арешту. І тут починається найцікавіше.
Якщо на нерухомість накладено заборону відчуження або іпотечне обтяження, нотаріус все одно видасть свідоцтво. Але протягом двох робочих днів він зобов’язаний письмово повідомити про це кредитора або відповідний податковий орган. Тобто свідоцтво ви отримаєте, але розпоряджатися майном вільно не зможете – без згоди кредитора угода не відбудеться.
Інша ситуація з арештом. Якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва просто зупиняється – до повного його зняття. Це регулюють підпункти 4.18-4.20 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Коли нотаріус накладає заборону сам
Буває й так, що нотаріус самостійно накладає заборону відчуження – вже при видачі свідоцтва або при посвідченні певних договорів. Стаття 73 Закону України «Про нотаріат» чітко визначає, коли це відбувається.
Ось найпоширеніші випадки:
- орган опіки і піклування звернувся з проханням захистити права дитини, яка має право власності або проживає у цій нерухомості;
- свідоцтво видається спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою – такі спадкоємці не мають права відчужувати отриману нерухомість протягом п’яти років (стаття 47 Цивільного кодексу України);
- посвідчується договір купівлі житлової нерухомості або земельної ділянки під нею з використанням житлового сертифіката відповідно до частини сімнадцятої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».
Продати майно з обтяженням: чи можливо це
Кажуть, що заборона – це тупик. Але не завжди. Якщо нотаріус наклав заборону відчуження або майно обтяжене іпотекою, продати чи подарувати його можна – але лише за умови, що кредитор дає на це письмову згоду. Без його дозволу нотаріус просто не посвідчить договір. Це передбачено підпунктом 1.12 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
Є, щоправда, і винятки – окремі законодавчі норми можуть прямо забороняти відчуження навіть за згодою кредитора. Тому перед будь-якою угодою з успадкованою нерухомістю варто спочатку проконсультуватися з нотаріусом і з’ясувати повну картину обтяжень.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
