Ситуація на перший погляд нестандартна: ваш бухгалтер раптом отримує заяву, де працівник просить перераховувати зарплату не на власну картку, а на рахунок дружини, брата або сторонньої особи. Постає резонне питання – чи має роботодавець право це зробити? Державна служба з питань праці поставила в цьому питанні крапку, і відповідь вас, швидше за все, приємно здивує. Ключове слово тут – письмова згода.
Інспектори з праці чітко зазначили: законодавство не забороняє перерахування заробітної плати іншій фізичній особі. Тут важливий момент – якщо ви як роботодавець просто самі вирішите заплатити комусь замість працівника, це буде порушенням. А от коли таке бажання виходить від самого працівника і оформлене належним чином, жодних перешкод немає.
Давайте розберемося, що стоїть за цим формулюванням.
Що каже закон про виплату заробітної плати
Усю цю процедуру регулює Закон «Про оплату праці». Зокрема, частина 5 статті 24 цього Закону містить пряму вказівку. Там ідеться, що за особистою письмовою згодою працівника виплата зарплати може здійснюватися через банки або небанківських надавачів платіжних послуг. Це ті самі платіжні сервіси, які отримали право відкривати й обслуговувати рахунки згідно із Законом «Про платіжні послуги». Сюди ж належать і поштові перекази на вказаний працівником рахунок чи адресу.
Зверніть увагу на суттєву деталь. Усі послуги з переказу коштів – чи то банківська комісія, чи оплата поштового переказу – сплачуються за рахунок роботодавця. Працівник не повинен витрачати на це жодної гривні. Це імперативне правило, і його не можна обійти жодним пунктом трудового договору.
Ключова фраза тут – «на вказаний ними рахунок». Закон не уточнює, що цей рахунок має належати виключно працівнику. Він просто говорить про рахунок, який зазначив працівник. Саме це і дає юридичну підставу для переказу коштів іншій людині.
Як оформити перерахування зарплати іншій людині
Механізм доволі простий і не потребує тонни паперів. Працівник має написати заяву на ім’я керівника. У ній обов’язково зазначаються повні реквізити для виплати: номер рахунку, назва банку, МФО, прізвище та ім’я отримувача. Якщо йдеться про поштовий переказ – вказується адреса, за якою людина отримає гроші.
Це і є та сама письмова згода, про яку згадують у Держпраці. Без неї будь-який переказ на чужий рахунок буде розцінюватися як порушення порядку виплати зарплати. Уявіть ситуацію: дружина телефонує в бухгалтерію і каже: «Перерахуйте зарплату чоловіка на мою картку, він зараз у відрядженні». Відмовити треба негайно. Жодні усні домовленості тут не працюють. Тільки власноруч написана та підписана заява від самого працівника.
До речі, термін дії такої заяви працівник може визначити сам. Можна написати: «Прошу перераховувати мою заробітну плату на рахунок дружини протягом 2026 року», а можна обмежитися одним місяцем. Якщо термін не вказано, роботодавець зобов’язаний виконувати розпорядження доти, доки не надійде нова письмова заява про зміну реквізитів.
Чому не можна відмовити в такому проханні
Тут ми підходимо до ще одного фундаментального принципу трудового права. Частина 1 статті 25 Закону «Про оплату праці» забороняє будь-яким чином обмежувати працівника у праві вільно розпоряджатися своєю заробітною платою.
Тобто, коли гроші нараховані, це вже власність працівника. І він має повне право робити з ними що завгодно: переказати дружині, віддати на благодійність, інвестувати в гаманець сусіда. Роботодавець у цьому випадку виступає лише фінансовим агентом – тим, хто технічно виконує доручення власника грошей.
Якщо відмовити працівнику в переказі зарплати на вказаний ним сторонній рахунок за наявності написаної заяви, це прямо суперечитиме згаданій статті 25. А це вже ризик отримати скаргу до Держпраці та позапланову перевірку. Кому це потрібно? Тому простіше й безпечніше оформити документи й виконати законну вимогу людини.
Що в підсумку має знати роботодавець
Процедура зводиться до трьох кроків. Крок перший – отримати від працівника власноруч написану заяву з проханням перераховувати зарплату на рахунок третьої особи. Крок другий – перевірити, чи вказані повні реквізити. Крок третій – провести платіж за рахунок коштів підприємства.
І жодних обмежень. Якщо працівник написав таку заяву, роботодавець зобов’язаний її виконати. Адже право розпоряджатися власними заробленими грошима на власний розсуд – це те, що належить кожному без винятку. І саме таке розуміння закладає позиція Держпраці та норми чинного законодавства.
Виходить, що складність цієї ситуації уявна. Людські стосунки та життєві обставини часто складніші за будь-які інструкції. Добре, коли закон не заважає нам допомагати близьким або просто зручно організовувати власні фінанси. А роботодавцю достатньо лише мати на столі той самий аркуш із підписом працівника.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
