Смерть юриста Андрія Портнова в Іспанії обросла десятками версій, але одна з ліній розслідування веде прямо в кабінети української влади. Йдеться про конфлікт ексзаступника голови адміністрації президента часів Януковича з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком та колишнім заступником голови Вищого господарського суду Артуром Ємельяновим. Українська правда опублікувала розгорнутий матеріал про нові подробиці цього резонансного вбивства, і ми розібрали ключові моменти.
Давайте одразу до суті: за версією людей з близького оточення Портнова, у травні минулого року в передмісті Мадрида обірвалося життя людини, яка перебувала в системному протистоянні з двома впливовими фігурами. І це не просто припущення – це свідчення тих, хто знав ситуацію зсередини.
Конфлікт, який не згасав роками
Один із товаришів Портнова, чиє ім’я в публікації не розкривається, описав ситуацію досить відверто. За його словами, Портнов принципово не сприймав Єрмака і реагував на нього зовсім не так, як той хотів би. Уявіть собі розстановку: з одного боку людина, яка контролює багато процесів і має серйозний вплив, з іншого – керівник Офісу президента, який сам прагне все контролювати.
Таке сусідство рідко буває мирним. Співрозмовник видання прямо каже: Єрмака не влаштовував той рівень впливу, який мав Портнов, адже очільник ОП хотів одноосібного контролю. Тут важливий момент: конфлікт був давнім і системним, а не якоюсь раптовою сваркою.
Люди з близького оточення загиблого стверджують, що компроміс чи примирення між цими двома фігурами були вже неможливими. Це як тектонічний розлом: напруга накопичувалася роками, і розрядка могла статися будь-якої миті.
Другий фронт: суддівське минуле у гострій фазі
Не менш серйозним був і конфлікт Портнова з Артуром Ємельяновим, колишнім заступником голови Вищого господарського суду України. І якщо протистояння з Єрмаком мало характер політичного суперництва, то тут історія ще більш заплутана.
Видання звертає увагу на важливу деталь: останні пів року життя Портнова цей конфлікт перебував у гострій фазі. Тобто він не просто тлів десь на задньому плані, а вирував безпосередньо перед трагедією. Коли напруга сягає такого рівня, версії про випадковий збіг обставин починають виглядати дедалі менш переконливо.
Крім того, 2 грудня 2024 року працівники Державного бюро розслідувань затримали Ємельянова. За версією слідства, він побудував цілий «бізнес» на судових рішеннях. Цікаво, що його висока посада у Вищому господарському суді залишилася в минулому більше десяти років тому, але, схоже, зв’язки і вплив нікуди не поділися.
Слідство без доказів: рік пошуків
Тепер найбільш інтригуюча частина. Попри те, що мотиви для усунення Портнова могли бути в обох фігурантів, конкретні докази причетності до вбивства – річ зовсім інша. І ось тут картина стає неоднозначною.
За інформацією джерел Української правди у правоохоронних органах, за рік після вбивства Портнова слідство так і не отримало доказів участі в цьому злочині саме Ємельянова. Тобто мотиви – це одне, а ось довести зв’язок між конфліктом і фатальними пострілами в передмісті Мадрида – зовсім інше завдання.
Це не означає, що слідство зайшло в глухий кут. Відсутність доказів щодо конкретної особи на цьому етапі – звичайна практика в розслідуваннях такого рівня складності. Тим більше, коли йдеться про злочин, скоєний за кордоном, де співпраця правоохоронних органів різних країн завжди додає шарів бюрократії.
Що це все означає для розслідування
Постає логічне запитання: якщо конфлікти були настільки серйозними і тривалими, чому досі немає прориву у справі? Відповідь може ховатися в кількох площинах одночасно.
По-перше, вбивство в іншій країні потребує міжнародної взаємодії слідчих груп. Це не просто обмін запитами – це тривалий процес узгодження процедур, допитів, експертиз. По-друге, коли йдеться про людей такого рівня впливу, як фігуранти цієї історії, лінії захисту будуються заздалегідь і дуже ретельно.
І по-третє, затримання Ємельянова в грудні 2024 року за звинуваченням у корупційних схемах може бути як збігом, так і частиною ширшої картини. Слідство часто йде до мети не прямим шляхом, а через суміжні епізоди: іноді розслідування одного злочину дає ключі до іншого, зовсім несподівані.
Колеги Портнова, які спілкувалися з журналістами, малюють образ людини, яка балансувала на межі відкритого протистояння з двома потужними гравцями одночасно. І якщо конфлікт з Єрмаком мав політичне забарвлення і боротьбу за сфери впливу, то лінія з Ємельяновим зачіпала ще й давні справи та, можливо, фінансові інтереси. Поєднання таких векторів робить картину особливо складною для слідства – і водночас не залишає сумнівів, що мотивів для усунення Портнова було більш ніж достатньо.
