Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийманню та розгляду. Забороняється відмова в прийманні та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Отже, державна установа не має права відмовити у прийманні звернення громадянина. Проте, слід відзначити, що є випадки, коли звернення можуть не розглядати або повернути заявнику.
Коли держустанова може відмовити у розгляді звернення?
- Звернення анонімне. Тобто, коли не вказано ким подано звернення, а отже – і немає можливості надати на нього відповідь. Проте, тут є винятки – якщо анонімне звернення стосується корупції чи іншого злочину, інформація з нього все одно повинна бути перевірена компетентними органами.
- Повторне звернення з одного й того ж питання, тобто, якщо вже надано відповідь, а нових фактів не додано (про що надається відповідна відповідь).
- Звернення, оформлене неналежним чином. Це ті випадки, коли текст звернення не можна прочитати або не вказано необхідні дані (про що зазначається у відповіді на звернення)
- Звернення, що містить нецензурну лексику, погрози чи образи. Таке звернення можуть залишити без розгляду.
- Звернення подано не за компетенцією установи. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше 5 днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Отже, установа повинна прийняти звернення громадянина, навіть в тому разі, якщо є підстави для відмови в розгляді. А відмовляючи у розгляді звернення держустанова повинна письмово пояснити причину.
