Державне бюро розслідувань (ДБР) розслідує обставини смерті 52-річного чоловіка, який помер 9 липня після отримання важких травм голови. Ця подія, що сколихнула Кременчук, почалася з рядової зупинки автомобіля, а закінчилася реанімацією та загибеллю людини. Що саме сталося в ніч із 3 на 4 липня в стінах місцевого центру комплектування – зараз з’ясовують слідчі. І суспільство чекає на відповідь.
Увечері 2 липня 2026 року поліцейські зупинили водія з ознаками алкогольного сп’яніння. Здавалося б, банальне порушення. Однак уже за кілька годин чоловіка доправили до Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (РТЦК та СП). Тут важливий момент: з цього моменту його доля різко змінилася. Саме там, за попередніми даними, він провів близько доби – до 4 липня.
За даними слідства, у цей період і сталися події, що призвели до фатальних наслідків. 5 липня чоловіка у тяжкому стані госпіталізували до реанімації однієї з лікарень Кременчука. Лікарі зробили все можливе, провели операцію, але травми виявилися надто важкими. 9 липня пацієнт помер.
Лікарське свідоцтво зафіксувало закриту черепно-мозкову травму, перелом кісток основи черепа, а також крововиливи під оболонки та в речовину головного мозку. Судово-медичні експерти припускають, що такі ушкодження могли спричинити тупим предметом. Тобто йдеться не про нещасний випадок, а про цілеспрямоване насильство.
Саме тому ДБР розслідує обставини смерті в рамках кримінального провадження, відкритого за ч. 5 ст. 426-1 Кримінального кодексу України. Це стаття про перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, вчинене в умовах воєнного стану. Простими словами: якщо людина в погонах свідомо виходить за межі дозволеного й завдає шкоди – покарання неминуче. А коли такі дії призводять до смерті, закон передбачає від 10 до 12 років позбавлення волі. Смерть людини – це, безумовно, тяжкий наслідок, який і визначає саме таку кваліфікацію.
Кримінальне провадження розпочали оперативно. ДБР – це орган, створений для розслідування злочинів правоохоронців, суддів та військовослужбовців. Він не підпорядковується ані місцевій владі, ані військовому командуванню. Це гарантує неупередженість. І тут до речі згадати: раніше такі справи вела військова прокуратура, але після реформи 2019 року ці функції перейшли саме до ДБР.
Першочергове завдання – відтворити повну хронологію подій. Для цього вилучили записи з камер відеоспостереження, які працювали в центрі та на прилеглій території. Це стандартна практика: в сучасних установах майже завжди є відеонагляд, і він часто стає ключовим доказом. Записи можуть показати кожен крок – хто заходив, хто виходив, чи були фізичні контакти. Також допитують усіх працівників РТЦК, поліцейських, які контактували з потерпілим, і свідків.
Крім того, перевіряються дії кожного, хто мав стосунок до чоловіка від моменту зупинки авто до госпіталізації. Це логічно: адже ланцюжок подій міг розпочатися ще під час спілкування з патрульними. У межах розслідування аналізують медичну документацію, призначають додаткові експертизи, вивчають накази та внутрішні інструкції центру.
Процесуальне керівництво у справі здійснює Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони. Це ще один рівень незалежного контролю. Військові прокурори добре знають специфіку службових відносин і можуть дати правильну правову оцінку кожній дії фігурантів.
Цікаво, що стаття 426-1 охоплює не лише умисне насильство, а й ситуації, коли перевищення повноважень спричинило тяжкі наслідки через необережність. У цій справі ще належить з’ясувати, чи був прямий умисел на побиття, чи, можливо, хтось перевищив межі під час затримання або «виховної бесіди». Від кваліфікації залежатиме остаточне покарання.
Розслідування триває, і жодних підозр поки нікому не вручено. І це нормально – спочатку збирають доказову базу, проводять експертизи, а вже потім ухвалюють процесуальні рішення. У таких резонансних справах поспіх може лише зашкодити.
Суспільство ж реагує на подію дуже гостро. І це зрозуміло. Кожен, у кого є рідні призовного віку, мимоволі приміряє цю ситуацію на себе. Довіра до центрів комплектування та загалом до військової системи – це не просто абстрактна категорія. Коли в стінах державної установи гине людина, це підриває цю довіру дощенту. ДБР це усвідомлює, тому й розслідує обставини смерті з максимальною відкритістю для громадськості.
До речі, якщо ви або ваші знайомі мають будь-яку інформацію про події тієї ночі, можна повідомити її на офіційну гарячу лінію ДБР. Навіть незначні, на перший погляд, деталі іноді стають вирішальними.
Загалом, ця історія – нагадування, що війна не скасовує прав людини. І ДБР своєю роботою це підтверджує.
Тим часом слідчі продовжують аналіз зібраних матеріалів. Попереду – допити, експертизи, очні ставки. І хоч відповіді поки що немає, розслідування триває саме в той спосіб, який дозволить встановити істину.
