Культ ухилянства в Україні – це вже не просто соціальне явище, а пряма загроза обороноздатності країни. Саме таку думку висловив командир підрозділу ударних безпілотників Юрій Федоренко в інтерв’ю “Фабрика Новин”. І його слова варто почути.
Що спровокувало цю розмову? Відеозапис, де відвідувачі спортзалу побили працівників ТЦК. Ролик набрав 130 000 переглядів і люди його не засуджували, а аплодували.
Залізо качають, а хто воює?
Федоренко звернувся до тих, хто знявся у тому відео прямо і без дипломатії. “Чоловіки, ви молодці, качаєте залізо кров’ю та потом. Але саме ви не даєте можливості тим, хто чотири роки воює, побачити дитину. Не даєте можливість полікуватися”, – сказав він.
Ця думка може здатися різкою. Але за нею стоїть конкретна реальність: люди, які роками тримають фронт, фізично і морально виснажені. І поки одні публічно пропагують ухилення, ротація не відбувається.
Хто ж насправді тримає цю війну? За словами Федоренка, це прості люди – ті, хто орав городи на тракторах, працював на комбайнах, на хімпідприємствах і об’єктах критичної інфраструктури. Не спортсмени з Instagram, а звичайні дядьки за п’ятдесят.
Два шляхи, які держава запропонувала всім
Федоренко нагадав: держава надала кожному військовозобов’язаному два зрозумілі варіанти дій.
Перший – уточнити свої дані у військовому обліку і чекати на момент мобілізації. Другий – самостійно прийти до війська і обрати для себе фах, не чекаючи поки тебе знайдуть.
Конфлікти з працівниками ТЦК виникають тільки з тими, хто не зробив ні першого, ні другого. А таких, за словами Федоренка, кілька мільйонів.
Що насправді перевіряє ТЦК
Тут важливий момент, який часто губиться у скандальних відео. Коли представники ТЦК разом із Національною поліцією зупиняють людину – вони не “ловлять рекрутів у тролейбусах” просто так. Вони ставлять конкретні запитання:
- чи є у вас броня від роботодавця;
- чи працюєте ви на військовому підприємстві;
- чи є у вас медична відстрочка;
- чи навчаєтеся ви зараз в аспірантурі;
- чи є у вас троє і більше неповнолітніх дітей;
- чи є ви опікуном.
Якщо хоча б одна з цих підстав є – людину ніхто нікуди не забиратиме. “Якщо людина пройшла всі процедури або має відстрочку – ніхто її крутити в бус не буде”, – пояснив Федоренко.
Але у відповідь на ці запитання працівники ТЦК бачать не документи, а чують образи. І саме це викликає в командира підрозділу найбільше обурення.
Переважна більшість ТЦК вже воювала
Є ще один факт, який чомусь рідко потрапляє у публічну дискусію. Федоренко наголосив, що переважна більшість працівників ТЦК – це люди, які вже пройшли війну. Вони повернулися туди після поранень, щоб далі бути корисними. Тобто ті, кого б’ють у спортзалах на радість 130 000 глядачів – це найчастіше ветерани. Люди, які вже заплатили свою ціну.
Чи змінює це картину? Має б змінювати.
“Ми дійдемо до кожного”
Федоренко не приховував, що ситуація рухається до точки, коли держава почне системно розбиратися, хто і як провів ці роки. “Я особисто скажу: ми дійдемо до кожного й оцінимо, хто чим займався”, – заявив він.
Це не погроза заради погрози. Це попередження про те, що культ ухилянства – з його вірусними відео, аплодисментами і 130 000 переглядами – не залишиться без наслідків.
Варто розуміти: пропаганда ухилення від мобілізації в умовах воєнного стану – це не просто моральна проблема. За статтею 336 Кримінального кодексу України ухилення від призову під час мобілізації карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. А публічні заклики до цього можуть кваліфікуватися за іншими статтями, зокрема пов’язаними з перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил.
Спортзал – хороша звичка. Але право носити її як щит від будь-яких зобов’язань перед країною – такого права закон не передбачає.
