У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, який пропонує знизити покарання за СЗЧ для мобілізованих учасників бойових дій – із нинішніх 10 років позбавлення волі до 2-3 років із можливістю іспитового терміну. Ініціатива №15328 вже наробила галасу серед юристів і військових, і це не дивно: йдеться про долі десятків тисяч людей.
Масштаб, який неможливо ігнорувати
Давайте просто подивимося на цифри. Від початку повномасштабної війни в Україні зафіксовано близько 255 тисяч випадків самовільного залишення військової частини та понад 56 тисяч дезертирства. Станом на кінець 2025 року це абсолютний рекорд за всю історію української армії.
Посадити таку кількість людей за ґрати неможливо фізично. А головне – серед них величезна частка тих, хто реально воював, ризикував життям і просто не витримав. Саме про них і йдеться в новому законопроєкті.
У чому суть пропозиції
Якщо коротко: автори пропонують відійти від безальтернативного позбавлення волі для певної категорії військовослужбовців. Ключова ідея – диференціювати відповідальність залежно від того, як людина потрапила до війська: за контрактом чи за мобілізацією.
Для контрактників усе залишається по-старому. Частина 5 статті 407 Кримінального кодексу передбачає для них від 5 до 10 років позбавлення волі за СЗЧ в умовах воєнного стану тривалістю більше трьох діб. Жодних поблажок.
А от для мобілізованих, які брали участь у бойових діях, картина змінюється суттєво. І тут важливий нюанс: законопроєкт уперше визнає на рівні правових норм те, про що давно говорять військові психологи – фактори психологічного вигорання, зневажливого ставлення окремих командирів до підлеглих і відсутності ротацій. Усе це, за словами автора ініціативи, нерідко стає справжньою причиною того, чому боєць залишає частину.
Що цікаво: законопроєкт не прибирає відповідальність повністю, а робить її співмірною. І це, мабуть, найголовніше.
Що саме змінюється в покараннях
Розглянемо два сценарії для мобілізованого військовослужбовця, який не служить за контрактом і брав участь у боях.
Перший – СЗЧ в умовах особливого періоду, але не під час воєнного стану. Тут пропонують від 1 до 3 років позбавлення волі з обов’язковим застосуванням статті 75 КК України. Тобто суд зможе призначити іспитовий термін, і людина не потрапить до в’язниці.
Другий сценарій – СЗЧ безпосередньо в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Покарання жорсткіше: від 2 до 3 років позбавлення волі. Але знову ж таки – з обов’язковим застосуванням іспитового терміну, якщо особа брала участь у бойових діях. Тобто навіть тут реальне ув’язнення не є безальтернативним.
Для порівняння: сьогодні мобілізований за таке саме діяння отримує до 10 років без жодних варіантів. Різниця більш ніж суттєва.
Як це працюватиме через статтю 75 КК
Тут треба пояснити юридичну механіку. Зараз стаття 75 Кримінального кодексу прямо забороняє звільнення від відбування покарання з випробуванням для осіб, засуджених за кількома статтями в умовах воєнного стану. Серед них – статті 403, 405, 407, 408 та 429.
Законопроєкт пропонує просту, але потужну річ: виключити статтю 407 із цього переліку заборон. Саме це відкриває судам можливість призначати іспитовий термін за самовільне залишення частини, враховуючи особу винного та конкретні обставини справи.
Ключовою обставиною стає участь у бойових діях. По суті, це перетворюється на правовий маркер, який дозволяє суду застосувати м’якший підхід.
Що буде далі
Автор законопроєкту чесно визнає: документ не претендує на абсолютну юридичну досконалість. Його завдання – запустити фахову дискусію про те, як саме держава має підходити до відповідальності за СЗЧ в умовах війни.
Якщо закон ухвалять, це створить реальний механізм для врегулювання статусу величезної кількості військовослужбовців, які зараз перебувають у розшуку через справи про самовільне залишення частини. Але є й технічний бік: Кабінету Міністрів доведеться протягом місяця привести свої нормативні акти у відповідність до змін. Інакше система іспитових термінів просто зависне в процедурних колізіях.
І ще один аргумент із обґрунтування до законопроєкту: знизити покарання за СЗЧ для мобілізованих фронтовиків – це також спосіб зменшити соціальну напругу навколо мобілізації загалом. Суспільство має побачити, що до тих, хто реально воював, держава ставиться справедливо. Не карає наосліп, а розбирається в причинах.
Попереду – обговорення в комітетах, правки, дискусії. Але сам факт появи цього законопроєкту свідчить: залізобетонна конструкція «10 років для всіх» починає тріщати. І це, схоже, усвідомлюють уже й у парламенті.
