Додаткові угоди до договору про закупівлю – це інструмент, який може як врятувати угоду, так і перетворити її на судовий спір. Історія, про яку піде мова, почалася на Хмельниччині, а завершилася у Верховному Суді. Йдеться про контракт на постачання електричної енергії, дві додаткові угоди, що підвищили ціну майже на 18%, і 41 420,73 гривні, які в результаті довелося повертати.
Коротко кажучи, суди визнали ці угоди недійсними. Чому так сталося і що це означає для всіх, хто працює з публічними закупівлями, – давайте розбиратися.
Як усе починалося
У лютому 2022 року Відділ освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради уклав договір із ТОВ «Енергопрод Сервіс». Предмет – постачання електричної енергії на загальний обсяг 386 500 кВт·год. Ціна за одиницю товару становила 3,66749483 грн/кВт·год без ПДВ. Здавалося б, звичайна закупівля.
Але вже через кілька місяців постачальник ініціював перегляд ціни. Сторони підписали додаткову угоду №2 від 14 жовтня 2022 року, за якою вартість кіловат-години зросла на 8,85%. Ще за місяць з’явилася додаткова угода №3 – ціна підскочила ще на 8,84%. Сумарне зростання склало 17,69% від початкової ціни, хоча загальна сума договору не змінилася – просто пропорційно зменшили обсяг постачання.
І ось тут у гру вступила прокуратура. Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури подав позов в інтересах держави: визнати обидві додаткові угоди недійсними, а надміру сплачені 41 420,73 грн стягнути назад.
Що каже закон про зміну ціни
Ключова норма міститься у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Вона дозволяє змінювати істотні умови договору після його підписання, але з жорсткими обмеженнями. Зокрема, ціну за одиницю товару можна збільшити не більше ніж на 10% – і лише за умови, що таке збільшення пропорційне реальному коливанню ціни на ринку.
Тут важливий момент: ці 10% рахуються не для кожного окремого випадку підвищення, а сукупно, від початкової ціни, визначеної в договорі за результатами тендеру. Саме на цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду ще в постанові від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22. А згодом підтвердила цю позицію в постанові від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24.
Іншими словами, скільки б разів ви не переглядали ціну протягом дії договору, сумарне підвищення не може перетнути 10-відсотковий бар’єр. У нашому ж випадку сторони дійшли до 17,69%, тобто суттєво перевищили дозволену межу.
Чому аргументи постачальника не спрацювали
ТОВ «Енергопрод Сервіс» обґрунтовувало підвищення ціни тим, що на ринку відбулося коливання. До додаткових угод додали цінові довідки Харківської торгово-промислової палати. Однак суд першої інстанції звернув увагу на принципову деталь: ці довідки не містили інформації власне про коливання ціни. А це означає, що сам факт зростання ринкової вартості електроенергії не був належним чином доведений.
Не будь-яка довідка уповноваженого органу слугує підставою для зміни ціни, а лише та, яка фіксує динаміку – тобто коливання. Без цього додаткові угоди втрачають легітимність, навіть якщо формально відсоток підвищення не перевищив 10% за один раз.
Також відповідач посилався на постанову Кабінету Міністрів України №1178, яка регулює особливості закупівель під час воєнного стану. Але суд відхилив цей аргумент: по-перше, ця постанова стосується порядку проведення нових закупівель, а не внесення змін до раніше укладених договорів, і зворотної сили не має. По-друге – і це глобальніший висновок – норми Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачають можливості оминути 10-відсоткове обмеження через кілька послідовних підвищень.
Підсудність: де розглядати спір
Окреме питання, яке розбирала об’єднана палата Касаційного господарського суду, стосувалося територіальної підсудності. Відповідач наполягав: позов мав розглядатися за місцезнаходженням Товариства, тобто в Києві, а не в Хмельницькому.
Логіка скаржника була такою: спір про визнання додаткових угод недійсними – це не спір про виконання договору, отже, правило альтернативної підсудності за місцем виконання не застосовується.
Проте об’єднана палата подивилася на це інакше. Частина 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України каже: позови у спорах, що виникають із договорів, у яких визначено місце виконання, можуть пред’являтися також за місцем виконання цих договорів. Зверніть увагу – «що виникають із договорів», а не «що виникають із невиконання договорів».
Спір про недійсність правочину – це теж спір, що виникає з договору, оскільки він стосується правомірності самого правочину. Оспорювані додаткові угоди змінили права та обов’язки сторін за договором №43, тож і спір безпосередньо пов’язаний із цим договором. А в пункті 2.4 договору чітко визначено місце закупівлі – населені пункти Хмельницької області. Отже, позивач мав повне право подати позов до Господарського суду Хмельницької області.
Як працює повернення коштів
Коли додаткові угоди визнають недійсними, постає закономірне питання: що робити з грошима, які споживач уже сплатив за підвищеними цінами?
Відповідь дають статті 216 та 1212 Цивільного кодексу України. Якщо правова підстава для оплати відпала (угоди недійсні), то кошти, отримані без достатньої правової підстави, підлягають поверненню. У цій справі різниця між вартістю електроенергії за первісною ціною та вартістю за цінами з додаткових угод склала 41 420,73 грн – саме цю суму суд і стягнув на користь Відділу освіти.
Ключовий нюанс: сама поставка електроенергії під сумнів не ставилася. Товар був отриманий, він має бути оплачений. Але оплачений за тією ціною, яка була законно встановлена в договорі, а не за тією, що з’явилася в результаті недійсних додаткових угод.
Тут, до речі, варто зауважити, що суди першої та апеляційної інстанцій припустилися невеликої технічної неточності, пославшись на статтю 670 Цивільного кодексу України замість статей 216 та 1212. Але на правильність рішення це не вплинуло – адже, як наголосив Верховний Суд, правильне по суті рішення не скасовують із суто формальних міркувань.
Що це означає на практиці
Ця справа закріплює кілька важливих правил для всіх учасників публічних закупівель.
По-перше, 10-відсотковий ліміт на підвищення ціни – це сукупне обмеження за весь строк дії договору, а не дозвіл підвищувати ціну на 10% щоразу, коли видається нагода. Якби було інакше, відкривався б шлях до маніпуляцій: учасник подає найнижчу ціну на тендері, виграє, а потім серією додаткових угод підтягує вартість до потрібного рівня. Результат – спотворення конкуренції та неефективне витрачання бюджетних коштів.
По-друге, саме лише посилання на довідку торгово-промислової палати недостатньо. Ця довідка має підтверджувати саме коливання ціни, тобто її динаміку, а не просто фіксувати якийсь рівень. Без цього жодна додаткова угода не витримає судової перевірки.
І по-третє, позивач у спорах, що виникають із договору, має право вибору – подавати позов за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання договору. Це правило працює навіть тоді, коли йдеться не про стягнення боргу чи неустойки, а про оспорювання дійсності правочину або окремих його частин.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Енергопрод Сервіс» без задоволення, а рішення нижчих судів – без змін. Постачальник повертає понад 41 тисячу гривень, а дві додаткові угоди, які мали б «виправити» ціну відповідно до ринку, назавжди втратили юридичну силу.
