Фіктивний призов, за яким стоять сотні людей і десятки службових документів, став предметом судового розгляду. Обвинувальний акт у справі семи працівників районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на Закарпатті вже передали до суду. Досудове розслідування завершено, тепер слово за судом.
Йдеться про 329 епізодів, коли військовозобов’язаних оформлювали мобілізованими тільки на папері. Люди не отримували повісток, не проходили військово-лікарську комісію, не вирушали до частин. Зате в електронному реєстрі з’являвся запис про призов.
Навіщо це робили? За версією слідства – щоб штучно покращити показники роботи центру. Простими словами, цифри у звітах мали виглядати краще, ніж були насправді.
Хто опинився серед фіктивно мобілізованих
Тут починається найцікавіше. Серед тих, кого записали до лав Збройних сил України, є люди, які вже служать. Хтось із них воює від початку повномасштабного вторгнення, має власний особовий номер і побратимів. І раптом у базі з’являється ще один запис про призов – нібито ця сама людина щойно мобілізована вдруге.
Друга категорія – померлі. Так, у списках є громадяни, яких на момент внесення даних уже не було живими. Для родини такий запис – не просто папір у базі. Це питання виплат, пільг, статусу, а іноді й довгих пояснень із державними органами, які бачать у системі одну інформацію, а в житті – зовсім іншу.
Чому це критично? Бо реєстр – офіційне джерело. З нього держава бере дані про те, хто підлягає призову, хто має відстрочку, хто вже служить і хто має право на бронювання.
Як працювала схема з Оберігом
Основою всієї конструкції стали недостовірні записи в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, відомому як Оберіг. Це не просто комп’ютерна база. Це державний реєстр, який ведеться за окремим законом і має цілком конкретні правові наслідки для кожної людини в ньому.
Слідство встановило: посадовці використовували власні кваліфіковані електронні підписи, щоб присвоювати громадянам статус призваних на військову службу. КЕП – це юридичний аналог власноручного підпису. Він підтверджує, що конкретну дію вчинила конкретна людина. Правила роботи з такими підписами визначає Закон України Про електронні довірчі послуги.
Звідси й доказова база. Кожна дія в реєстрі залишає слід: хто, коли і що саме змінив. Якщо підпис твій – пояснювати доведеться тобі.
Механізм фіктивного призову виглядав буденно. Посадовець відкривав картку військовозобов’язаного, вносив відомості про призов, зберігав зміни. Людина про це могла навіть не здогадуватися, поки не отримувала витяг або не стикалася з наслідками.
Як це має бути за законом
Призов і мобілізація – не довільний запис у базі. Порядок встановлює Закон України Про військовий обов’язок і військову службу, а деталі процедури прописані в підзаконних актах Кабінету Міністрів.
Звичайний шлях виглядає так: людина отримує повістку, проходить військово-лікарську комісію, отримує висновок про придатність, далі наказ про призов і направлення до конкретної частини. Кожен крок залишає по собі документ. Якщо бодай одного з цих елементів немає, а статус у реєстрі змінився, виникає закономірне питання – на підставі чого?
329 епізодів – це не випадковий збій у програмі. Це тривала робота з документами, і слідству довелося встановлювати не лише самі факти змін, а й те, хто їх ініціював і навіщо.
Що інкримінують фігурантам
Обвинувальний акт скеровано до суду за процедурою, передбаченою статтею 291 Кримінального процесуального кодексу України. Далі суд у підготовчому провадженні вирішує, чи призначати розгляд по суті.
У подібних справах кваліфікація зазвичай будується на кількох статтях:
- стаття 366 Кримінального кодексу України – службове підроблення;
- стаття 364 – зловживання владою або службовим становищем;
- стаття 28 – вчинення злочину групою осіб.
Санкції цих статей передбачають і штрафи, і обмеження волі, і позбавлення волі на строк до кількох років, а також позбавлення права обіймати певні посади.
Втім, обвинувачення – це ще не вирок. Презумпцію невинуватості ніхто не скасовував, і вона прямо закріплена у статті 62 Конституції України. Остаточну оцінку діям дасть суд після дослідження доказів.
Кому це може зіпсувати життя
Найболючіше питання у справі про фіктивний призов – доля людей, які опинилися в реєстрі без власної участі. Якщо ваш статус у базі змінили без вашого відома, наслідки можуть бути цілком реальними:
- відмова в оформленні відстрочки, бо в системі вже стоїть призов;
- проблеми з бронюванням на роботі;
- плутанина з виплатами та пільгами;
- питання від прикордонників під час перетину кордону;
- складнощі для родини, якщо людини вже немає серед живих.
Тому мовчати тут не варто. Алгоритм дій доволі простий, хоч і вимагає терпіння.
Перше – перевірити власні дані. Це можна зробити через застосунок для військовозобов’язаних або звернувшись до територіального центру комплектування за місцем обліку.
Друге – подати письмову заяву. Просите надати витяг із реєстру та виправити недостовірні відомості. Заяву краще подавати так, щоб у вас залишилося підтвердження: вхідний номер на копії, поштове відправлення з описом вкладення.
Третє – оскаржити запис у суді. Якщо орган відмовляється виправляти дані, спір вирішує адміністративний суд за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Четверте – заявити до поліції. Якщо підпис під документами вам не належить, це вже не бюрократична помилка, а привід для окремого кримінального провадження.
Окрема історія – коли йдеться про померлу людину. Тоді за виправленням даних звертаються близькі родичі: дружина, чоловік, діти, батьки. У них є право вимагати, щоб відомості про їхнього родича відповідали дійсності.
Чому це не лише історія одного району
Реєстр – це інструмент, і працює він так, як працюють люди, які до нього мають доступ. Кожен запис про призов має юридичну вагу. Він може стати підставою для відмови, для вимоги, для стягнення. Саме тому фіктивний призов б’є не по абстрактній статистиці, а по конкретних долях.
Ще один нюанс – звітність. Коли показники стають метою, а не відображенням реальності, з’являється спокуса домалювати цифри. І тут не допоможуть ні наради, ні інструкції. Допомагає лише контроль: перевірка підстав для кожного запису, звірка даних з іншими джерелами, реагування на скарги самих військовозобов’язаних.
Поки триває судовий розгляд, записи нікуди не зникають. Вони живуть у системі й далі впливають на людей. Тож якщо у вашому витязі раптом з’явилася дата призову, якої ви не пригадуєте, не варто чекати, поки хтось інший помітить помилку. Беріть заяву, ідіть до центру комплектування, а за потреби – до суду. Бо документ може й почекати, а от людина з таким документом – ні.
