ФОП на 1 групі – це, мабуть, найпростіший спосіб легально розпочати власну справу в Україні. Фіксований податок, жодної складної бухгалтерії, звіт раз на рік – усе виглядає так, ніби держава спеціально створила цей режим для тих, хто тільки пробує себе в бізнесі. І справді, багато хто починає саме з цього.
Але от що цікаво: більшість проблем у підприємців на першій групі виникає не через податки чи звітність. Проблеми з’являються тоді, коли реальна діяльність просто не вписується в ті межі, які окреслив Податковий кодекс. Людина реєструє ФОП, додає кілька КВЕДів, починає продавати через Instagram або OLX – і навіть не здогадується, що податкова може подивитися на це зовсім інакше.
Давайте розберемося, що насправді дозволено ФОП на першій групі у 2026 році, де проходить межа між безпечною роботою і ризиком, та як узагалі приймати гроші від клієнтів, щоб потім не було сюрпризів.
Що каже закон: три головні обмеження
У Податковому кодексі України вимоги до першої групи сформульовані гранично лаконічно. Підпункт 1 пункту 291.4 статті 291 ПКУ дозволяє бути платником єдиного податку першої групи лише тим ФОП, які:
- не використовують працю найманих осіб;
- здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках;
- або надають побутові послуги населенню.
Зверніть увагу на слово «виключно». Це не побажання і не рекомендація. Якщо хоча б частина вашої діяльності виходить за ці рамки – ви в зоні ризику. І неважливо, скільки ви заробляєте – хоч п’ять тисяч на місяць, хоч п’ятдесят.
До речі, про доходи. У 2026 році граничний річний дохід для першої групи становить 1 444 049 грн. Перевищили – доведеться переходити на іншу групу, а в гіршому випадку ще й доплачувати податки заднім числом.
Але сам по собі ліміт – це ще не найскладніше. Набагато більше питань викликає те, що саме вважати «торговельним місцем на ринку» або «побутовою послугою».
Торгівля на ринку – і ні кроку вбік
Якщо ви на першій групі й торгуєте товарами, закон дозволяє вам робити це лише з торговельного місця на ринку. Не з орендованого приміщення через дорогу, не з власного павільйону, не зі складу з доставкою по всій країні.
Класичний приклад – прилавок, лоток, контейнер у межах ринкової інфраструктури. Одяг, текстиль, аксесуари, сувеніри, побутові дрібниці – будь ласка. Але щойно ви орендуєте окремий магазин або шоурум, навіть якщо він фізично розташований на території ринку, податкова може сказати: «Ні, це вже не торговельне місце, це стаціонарний об’єкт». І вона це каже – є відповідні роз’яснення податкової служби.
Саме тому підприємці, які планують хоч якесь масштабування, часто одразу обирають другу групу. Так, податок трохи вищий, але й свободи більше.
Побутові послуги: де межа?
Другий дозволений напрям – побутові послуги населенню. І ось тут найчастіше й криється помилка. Чомусь багато хто думає: якщо я надаю послугу фізичній особі, то вона автоматично побутова. Але Податковий кодекс України вкладає в це поняття значно вужчий зміст.
Побутова послуга – це те, що задовольняє повсякденну особисту потребу людини. Перукар, майстер манікюру, швачка, ремонт взуття чи побутової техніки, фотограф на документи, прибирання – усе це справді вписується в логіку першої групи єдиного податку.
А тепер уявіть маркетолога, SMM-спеціаліста, таргетолога, копірайтера, юриста, бухгалтера чи коуча. Вони теж можуть працювати з фізичними особами. Але хіба їхні послуги побутові? За своєю природою – ні. І податкова під час перевірки дивитиметься саме на суть діяльності, а не на статус клієнта.
Чесно кажучи, саме представники digital-професій найчастіше обирають першу групу через низьку ставку податку. І саме вони потім стикаються з найбільшими ризиками.
Ще один важливий момент – клієнти. Перша група створювалася для роботи з населенням. Не з іншими ФОП, не з компаніями. Якщо ви системно продаєте товари чи послуги юридичним особам, це вже виглядає як вихід за межі дозволеної моделі.
Чи можна працювати через OLX, Prom та соцмережі?
Ось вам жива картинка. Майстриня манікюру веде сторінку в Instagram, клієнти пишуть у Direct, записуються через месенджери. Після процедури розраховуються готівкою або переказом на картку. Це – класична побутова послуга, просто канал пошуку клієнтів переїхав в онлайн.
Податкова служба в індивідуальній податковій консультації №2119/ІПК/99-00-24-03-03 підтвердила: платники першої групи можуть використовувати інтернет-платформи, месенджери та поштових операторів для приймання і виконання замовлень. Сам по собі онлайн-канал – не порушення.
Але є нюанс. І він суттєвий.
Якщо ви не просто викладаєте фото робіт в Instagram, а запускаєте таргетовану рекламу, користуєтеся CRM-системою, автоматизуєте приймання замовлень, організовуєте доставку по всій Україні й масштабуєте клієнтську базу – це вже не схоже на дрібне побутове підприємництво. Це повноцінний e-commerce або сервісний бізнес, для якого перша група не призначалася.
Коротше кажучи, Instagram, OLX, Prom.ua, Telegram – це інструменти. Вони не заборонені. Але важливо, щоб за ними стояла та сама класична модель: особиста робота з кінцевим споживачем, без системної автоматизації та масштабування.
Як приймати оплату і чи потрібен касовий апарат
Тут усе досить приємно для підприємця. ФОП на 1 групі у 2026 році може приймати оплату:
- готівкою;
- банківським переказом на підприємницький рахунок;
- за реквізитами IBAN;
- через банківські застосунки.
Жодних обмежень щодо безготівкових розрахунків закон не встановлює. Не потрібно на кожен платіж виписувати рахунок чи укладати письмовий договір. Даєте клієнту реквізити – і він оплачує.
А тепер головна хороша новина. Платники першої групи звільнені від обов’язкового використання РРО або ПРРО. Жодних касових апаратів, жодного програмного РРО – працюєте без фіскалізації. Це одна з найбільших переваг цього режиму.
Що стосується POS-терміналів – тут теж пощастило. Наприкінці 2025 року уряд відтермінував обов’язок для ФОП першої групи встановлювати термінали для карток на період воєнного стану та ще певний час після його завершення. Тож у 2026 році це питання поки що не актуальне.
Але майте на увазі: якщо ваша діяльність виглядає як масштабний онлайн-проєкт із десятками транзакцій щодня – податкова дивитиметься не лише на спосіб оплати. Вона аналізуватиме всю вашу бізнес-модель. І тут уже сама по собі відсутність касового апарата не врятує, якщо характер діяльності не відповідає першій групі.
Тож перш ніж обирати першу групу єдиного податку, поставте собі чесне запитання: ваш бізнес – це справді локальна, проста, персональна робота з населенням? Чи ви вже дивитесь у бік масштабування, роботи з компаніями та системних онлайн-продажів? Від відповіді залежить, чи будете ви спати спокійно після податкової перевірки.
