Уявіть ситуацію: ваша близька людина гине в дорожній аварії. Ви подаєте позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції присуджує пів мільйона гривень. А потім апеляція зрізає цю суму до 30 тисяч – просто тому, що загиблий сам порушив правила. Саме так сталося у справі, яку нещодавно розглядав Верховний Суд. І його позиція розставляє всі крапки над «і» в питанні, про яке точиться чимало суперечок: чи можна зменшувати компенсацію родичам через поведінку самого потерпілого.
Що трапилося на трасі Красне–Золочів
Першого листопада 2023 року, близько дев’ятої вечора, водій вантажівки «MAN TGM 12.250» їхав у напрямку Золочева. На автодорозі Красне–Золочів він наїхав на велосипедиста. Потерпілого доправили до Буської центральної районної лікарні, але травми виявилися несумісними з життям – чоловік помер.
За цим фактом відкрили кримінальне провадження за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України – порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого. Проте в травні 2024 року слідчий закрив справу: у діях водія не знайшли складу кримінального правопорушення.
Чому? Експертиза показала: в крові загиблого велосипедиста виявили 2,02 проміле алкоголю. Це середній ступінь сп’яніння. До того ж велосипед не мав світлоповертачів, а рухався чоловік у темну пору доби. Причиною ДТП слідство назвало саме невідповідність дій велосипедиста вимогам Правил дорожнього руху.
Важливий нюанс: водій вантажівки на момент аварії перебував у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем. А отже, за шкоду, завдану працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідає роботодавець. Так передбачає стаття 1172 Цивільного кодексу України.
Пів мільйона від суду першої інстанції
Позивачами у справі виступили мати загиблого та його колишня дружина, яка діяла в інтересах двох малолітніх дітей. Вони вимагали відшкодувати моральну шкоду – по 750 тисяч гривень кожному. Бузький районний суд Львівської області позов задовольнив частково: присудив по 500 тисяч гривень кожному з трьох позивачів, а також стягнув витрати на правничу допомогу.
Логіка суду була такою: ФОП як володілець джерела підвищеної небезпеки (вантажного автомобіля) має відповідати за завдану шкоду незалежно від наявності вини. Це прямо випливає зі статті 1187 Цивільного кодексу України. Втрата сина та батька – це глибокі душевні страждання, і компенсація має бути відчутною.
Здавалося б, усе логічно. Але апеляція подивилася на справу інакше.
Апеляція: 30 тисяч замість 500
Львівський апеляційний суд рішення першої інстанції скасував і зменшив суми в понад 16 разів – до 30 тисяч гривень на кожного позивача. Чому? Суд звернув увагу на поведінку самого загиблого: стан алкогольного сп’яніння, їзда на необладнаному велосипеді в темряві. Ці обставини, на думку апеляції, свідчать про грубу необережність потерпілого.
А тепер – ключовий момент. Стаття 1193 Цивільного кодексу України каже: якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, розмір відшкодування може бути зменшено. І це правило працює навіть тоді, коли йдеться про джерело підвищеної небезпеки – тобто коли відповідальність настає без вини.
Простіше кажучи: так, власник вантажівки відповідає незалежно від вини водія. Але якщо потерпілий сам грубо порушив правила – п’яним виїхав на дорогу вночі без світловідбивачів – суд має повне право урізати компенсацію. Це не звільняє від відповідальності повністю, але серйозно коригує суми.
Що вирішив Верховний Суд
Адвокат позивачів подав касаційну скаргу. Головний аргумент: немає висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої саме статті 1193 Цивільного кодексу України у справах, де шкода завдана автомобільним транспортом як джерелом підвищеної небезпеки.
Верховний Суд із таким підходом не погодився. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишила постанову апеляції без змін. Ось ключові тези з рішення:
По-перше, груба необережність потерпілого – це не проста необачність. Це, зокрема, перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху. І тут усе очевидно: 2,02 проміле плюс відсутність світлоповертачів у темну пору.
По-друге, питання про те, чи була необережність грубою, суд вирішує в кожному конкретному випадку – з огляду на характер дій, обставини заподіяння шкоди, стан потерпілого. Формального переліку критеріїв немає.
По-третє – і це, мабуть, найважливіше – Верховний Суд наголосив, що він є судом права, а не судом факту. Переоцінювати обставини справи, вже встановлені апеляцією, не входить до його повноважень.
Страхові виплати: що вже отримали позивачі
Крім основного позову до ФОП, позивачі зверталися й до страхової компанії. Рішенням Буського районного суду від 12 листопада 2024 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» виплатила матері загиблого 26 800 гривень страхового відшкодування моральної шкоди, а на користь дітей – 53 600 гривень моральної шкоди та 239 600 гривень на утримання. Плюс пеня, інфляційні втрати, річні.
Тобто певну компенсацію родина вже отримала через страховий механізм. А от додаткове відшкодування від роботодавця винуватця ДТП суд суттєво обмежив – саме через грубу необережність загиблого.
Чому ця справа важлива для інших
Коли трапляється біда, ми схильні думати, що компенсація моральної шкоди – це щось автоматичне й гарантоване. На ділі ж розмір відшкодування залежить від маси чинників. Поведінка самого потерпілого – один із найвагоміших.
Судове рішення у цій справі чітко показує: навіть якщо ваш близький загинув у ДТП, де формально винен водій, присутність алкоголю в крові загиблого та порушення ним ПДР можуть обвалити суму присудженої компенсації в десятки разів. І оскаржити це буде вкрай складно.
Саме тому стаття 1193 Цивільного кодексу України залишається одним із найбільш дискусійних положень у справах про відшкодування шкоди. Адже вона змушує суди балансувати між співчуттям до родичів і принципом справедливості: ніхто не має отримувати повну компенсацію за шкоду, якій сам же й посприяв.
