Уявіть: ви шість років служите, а військова частина не доплачує вам індексацію грошового забезпечення. Потім звільняєтесь, подаєте запит – і отримуєте відповідь: «Підстав немає». Саме така історія сталася з військовослужбовцем, чию справу №500/1949/26 розглянув Тернопільський окружний адміністративний суд. І рішення виявилося зовсім не на користь частини.
Позивач проходив службу з грудня 2012 року по травень 2025-го. Весь цей час, як з’ясувалося пізніше, йому недоплачували. Після звільнення він через представника звернувся до військової частини із заявою про виплату належної індексації за два періоди: з січня 2016 по лютий 2018 року та з березня 2018 по липень 2022 року.
Військова частина відповіла відмовою. Мовляв, у грудні 2015 року грошове забезпечення підвищили «випереджаючим шляхом» – з урахуванням прогнозної інфляції, тож індексація за 2016–2018 роки не нараховувалася. А з березня 2018-го – бо підвищення окладу нібито перекрило суму можливої індексації.
Звучить переконливо? Давайте розбиратися, чому суд із цим категорично не погодився.
Чому січень 2008 року – ключова дата
Перший спірний період – з 1 січня 2016 по 28 лютого 2018 року. Тут головне питання: який місяць вважати базовим для розрахунку індексації?
Поясню простими словами. Індексація – це не разова виплата, а механізм захисту вашої зарплати від інфляції. Держава рахує, наскільки зросли ціни з моменту останнього підвищення посадового окладу, і компенсує цю різницю. Момент останнього підвищення окладу називають базовим місяцем.
Військова частина стверджувала: базовим місяцем треба вважати грудень 2015 року, бо тоді збільшили премії військовим. А раз так – то й індексувати нічого, адже підвищення перекрило інфляцію.
Але є нюанс. І то суттєвий.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, чітко каже: базовий місяць змінюється тільки тоді, коли підвищують саме тарифну ставку або посадовий оклад. Не премію, не надбавку, не додаткові виплати – а сам оклад. Це принципово.
Коли ж востаннє перед 2018 роком підвищували посадові оклади військовослужбовців? У січні 2008 року – постановою Кабміну №1294. І аж до березня 2018 року вони не змінювалися. Десять років.
Отже, базовим місяцем для індексації грошового забезпечення у період 2016–2018 років мав бути саме січень 2008 року. Суд прямо послався на практику Верховного Суду, який неодноразово підтверджував: збільшення виплат за рахунок премій не змінює базовий місяць. І це логічно – інакше роботодавець міг би просто «гратися» преміями, уникаючи індексації.
Як працює індексація-різниця з березня 2018 року
З березня 2018 року набрала чинності постанова Кабміну №704, яка таки підвищила посадові оклади. Отже, базовий місяць змінився. Але це не означає, що індексація зникає.
Тут працює інший механізм – так звана індексація-різниця. Він прописаний у абзацах 3, 4 і 6 пункту 5 все того ж Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Як це працює на практиці? У місяці підвищення окладу (у нашому випадку – березень 2018 року) треба порівняти дві цифри: на скільки зріс ваш дохід порівняно з попереднім місяцем, і якою була б сума індексації, якби оклад не підвищували. Якщо підвищення менше за можливу індексацію – вам доплачують різницю. І ця різниця стає фіксованою щомісячною виплатою аж до наступного підвищення окладу.
Суд порахував конкретні цифри. У лютому 2018 року позивач отримував 12 875,76 грн. У березні – 13 611,95 грн. Підвищення становило 736,19 грн.
А якою була можлива індексація? Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року – 1 762 грн. Приріст індексу споживчих цін із січня 2008 року – 253,30%. Множимо за формулою: 1 762 × 253,30% ÷ 100 = 4 463,15 грн.
Чотири з половиною тисячі – це сума, яку мали б нарахувати як індексацію грошового забезпечення. А підвищення окладу дало лише 736,19 грн. Різниця більш ніж очевидна.
Тож щомісячна фіксована індексація-різниця: 4 463,15 – 736,19 = 3 727,26 грн. Саме стільки військова частина мала доплачувати позивачеві щомісяця з березня 2018 по липень 2022 року. І не доплачувала.
Чесно кажучи, цифри вражають. За чотири з гаком роки набігає сума, яка суттєво змінює фінансову картину.
Що вирішив суд
Тернопільський окружний адміністративний суд 2 червня 2026 року ухвалив рішення на користь позивача – повністю задовольнив позов. Суд визнав бездіяльність військової частини протиправною та зобов’язав її:
– нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по 28.02.2018 із базовим місяцем січень 2008 року;
– нарахувати й виплатити за період із 01.03.2018 по 18.07.2022 фіксовану суму 3 727,26 грн щомісяця як індексацію-різницю за правилами пункту 5 Порядку №1078.
Ключовий аргумент відповідача про «відсутність фінансування» суд до уваги не взяв. І правильно зробив. Верховний Суд уже не раз наголошував: брак коштів у бюджеті не може бути підставою для порушення конституційних прав військовослужбовця. Індексація – це державна гарантія, закріплена Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», а не чиясь примха.
Окремо варто згадати: справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Тобто позивачу навіть не довелося ходити на засідання – все вирішилося за письмовими доказами.
Це рішення – хороший орієнтир для всіх, хто опинився в подібній ситуації. Якщо вам не доплачували індексацію грошового забезпечення під час служби, не варто списувати це на «особливості фінансування». Закон на вашому боці, і судова практика це впевнено підтверджує. Головне – знати свої права і не боятися за них боротися.
