Сьомий апеляційний адміністративний суд скасував штраф у 17 000 гривень, накладений на чоловіка за неявку до територіального центру комплектування. Ви спитаєте — як таке можливо, якщо порушення було? А річ у тім, що через кілька місяців після неявки він переніс інсульт, отримав І групу інвалідності, і це кардинально змінило погляд суду на покарання.
Уявіть собі звичайну повістку. Ви приходите, проходите ВЛК, отримуєте відстрочку або мобілізуєтеся. Але цей чоловік просто не з’явився. За законом — а саме за статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення — неприбуття за повісткою без поважних причин тягне штраф від 1 700 до 3 400 грн для громадян, а для військовозобов’язаних і резервістів — від 17 000 до 25 500 грн. Саме верхню межу й застосували до фігуранта справи: 17 000 гривень.
Але давайте розберемося, що ж сталося насправді. Чоловік отримав виклик до ТЦК, однак у вказаний час не прийшов і навіть не повідомив про причини. Пройшов час. Йому виписали постанову про штраф. Здавалося б, усе законно. Однак потім у його житті трапилася подія, яка суттєво вплинула на весь перебіг справи — інсульт. А невдовзі лікарсько-консультативна комісія встановила йому І групу інвалідності, а військово-лікарська комісія визнала непридатним до військової служби.
Чоловік оскаржив той штраф у суді. Мовляв, я не міг з’явитися тоді через погане самопочуття, яке згодом призвело до таких тяжких наслідків. Та суд першої інстанції, ймовірно, не взяв це до уваги — адже на момент неявки хвороба ще не була підтверджена, а повідомити про причини можна було телефоном чи письмово. Однак апеляційний суд подивився на ситуацію інакше.
Ключовим моментом стала стаття 22 КУпАП — про малозначність правопорушення. Не всі про неї знають, але це працює так: якщо суд дійде висновку, що діяння формально містить ознаки правопорушення, але через малозначність не становить значної суспільної шкоди, то можна звільнити людину від адмінвідповідальності й обмежитись усним зауваженням. Важливо: правопорушення все одно визнають вчиненим, просто карати не будуть.
Ось вам і застосував цю норму Сьомий апеляційний адмінсуд. Він не закривав очі на те, що обов’язок прибути до ТЦК чоловік справді не виконав. І причину неявки своєчасно не повідомив. Але, враховуючи подальший стан здоров’я, перенесений інсульт, І групу інвалідності та висновок ВЛК, суд вирішив: карати його на 17 000 грн уже недоцільно. Малозначне, каже, порушення.
Тут цікава деталь: сам по собі інсульт чи інвалідність не виправдовують неявку за повісткою, яка сталася раніше. Суд не сказав, що чоловік не винен. Він визнав вину, але штраф скасував через малозначність. Критерії малозначності оцінюються в кожному випадку окремо: наявність тяжких наслідків для суспільства, особа порушника, його майновий стан тощо. І в цій ситуації, схоже, вирішальну роль зіграв разючий контраст між «не прийшов колись» і тим, у якому стані чоловік опинився згодом.
Постанова суду, звісно, не стала індульгенцією для всіх, хто пропускає виклики до ТЦК. Якби не інсульт та інвалідність, штраф, імовірно, залишився б у силі. Але ця історія нагадує: коли йдеться про адміністративну відповідальність, суд може побачити не лише сухий юридичний факт. Він оцінює живу людину, обставини, що змінилися.
Військовозобов’язаний пройшов повне коло: неявка — постанова ТЦК — оскарження — перша інстанція — апеляція. І лише на останньому етапі вдалося домогтися скасування штрафу. Юристи сказали б: малозначність стала тим самим запобіжником, який дозволив уникнути формального, але несправедливого в цьому випадку покарання. І так, усне зауваження — це теж реакція держави, хай і м’яка.
То чи варто розраховувати на такий сценарій, якщо ви самі пропустили повістку? Навряд чи. Ключове слово — «згодом». У справі були виняткові обставини, які настали після порушення і суттєво змінили його сприйняття. Та й суд у своєму рішенні не робив висновку, що неявка була законною. Він просто нагадав, що інколи штраф можна скасувати, якщо він перетворюється на зайву кару для людини, яка вже зазнала важких випробувань.
