Батьки загиблого військового намагалися визнати шлюб недійсним – і дійшли аж до Верховного Суду. Справа № 175/9878/24 стала показовою: вона чітко окреслила, де проходить межа між розлученням і фіктивністю шлюбу. Давайте розберемося, що вирішив суд і чому це важливо.
Що сталося насправді
Уявіть ситуацію. Молодий чоловік – військовослужбовець-контрактник – одружується в грудні 2021 року. Майже одразу після весілля він вирушає на службу. Спершу – звичайна армійська рутина, а з лютого 2022-го – повномасштабна війна.
Подружжя практично не живе разом. З’являються інші стосунки на стороні – причому в обох. Чоловік просить дружину подати на розлучення. У січні 2023 року вони разом ідуть до РАЦСу й пишуть спільну заяву про розірвання шлюбу. У заяві вказують: спільних дітей немає.
А далі – трагедія. Чоловік гине на фронті в Донецькій області, так і не дочекавшись дати розлучення. За кілька місяців його вдова народжує дитину – і записує загиблого батьком.
Ось тут у справу вступають батьки загиблого. Вони подають позов про визнання шлюбу недійсним. Їхня логіка: син ніколи не мав наміру створювати сім’ю з цією жінкою, спільного господарства не вів, спільного бюджету не мав, та й дитина, як з’ясувалося, не від нього.
Що каже закон про фіктивний шлюб
Тут важливий момент. Стаття 40 Сімейного кодексу України говорить: шлюб визнається недійсним, якщо він фіктивний. А фіктивний – це коли його уклали без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя.
Ключове слово – намір. Причому не той, що з’явився через рік після весілля. І не той, що зник після кількох сварок. Йдеться виключно про момент укладення шлюбу.
Верховний Суд у цій справі нагадав свою ж позицію з постанови від 17 квітня 2019 року (справа № 752/2337/16-ц). Причини для фіктивного шлюбу можуть бути різними – спадщина, житло, громадянство. Але суд має дивитися не на причини, а на реальні речі: спільне проживання, господарство, турботу про добробут сім’ї.
Чому розлучення – це не фіктивність
І от тут апеляційний суд припустився помилки, яку виправила касація.
Суд апеляційної інстанції вирішив: раз подружжя саме подало заяву про розірвання шлюбу, раз дружина народила дитину не від чоловіка, раз вони не жили разом – значить, шлюб був фіктивним із самого початку.
Але Верховний Суд із цим категорично не погодився. І ось чому.
По-перше, тривале непроживання подружжя через військову службу не доводить фіктивності. Це підтверджено щонайменше п’ятьма постановами Верховного Суду – зокрема, від 1 липня 2021 року у справі № 295/472/18 та від 22 серпня 2024 року у справі № 641/1685/22.
По-друге, сам Сімейний кодекс України розмежовує ці поняття. Припинення сімейних стосунків, конфлікти, зради – це підстави для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним. Таку позицію Верховний Суд висловив ще у 2018 році (справа № 285/720/16-ц).
Коротше кажучи: якщо шлюб уклали з наміром створити сім’ю, а потім усе пішло шкереберть – це прикра життєва історія, а не фіктивний шлюб.
Дитина не від чоловіка: чи це доказ
Окрема інтрига справи – дитина, народжена дружиною вже після загибелі чоловіка. Батьки загиблого раніше виграли окремий суд (справа № 175/3707/23) і домоглися виключення відомостей про свого сина як батька з актового запису.
Здавалося б, залізний аргумент: дружина народила не від чоловіка, значить, і шлюб був фікцією.
Але Верховний Суд пояснив: ця обставина не підтверджує недійсності намірів подружжя саме на момент реєстрації шлюбу. Зрада після весілля – хоч як це боляче для родини загиблого – не перетворює шлюб на фіктивний заднім числом.
Хто може оскаржувати шлюб
До речі, важливий процесуальний нюанс. Стаття 42 Сімейного кодексу України дає право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним не лише подружжю, а й іншим особам, чиї права порушені. Зокрема – батькам.
Саме тому батьки загиблого й змогли ініціювати цей процес. Їхній інтерес зрозумілий: статус дружини загиблого військового дає право на одноразову грошову допомогу від держави. І коли батьки бачать, що шлюб, на їхню думку, був фікцією заради виплат, – бажання судитися цілком природне.
Але суд першої інстанції, детально дослідивши докази – від показань свідків до весільних фотографій, – не знайшов підтвердження фіктивності. Люди одружилися добровільно, мали певний період спільного життя, а потім усе розладналося.
Чим усе закінчилося
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду від 9 вересня 2025 року й залишив у силі рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 6 червня 2025 року. Шлюб залишився дійсним.
Ба більше – суд стягнув із батьків загиблого по 1 211,20 грн з кожного на користь вдови як компенсацію судових витрат за касаційне провадження.
Якщо вивести сухий залишок цієї історії, правило просте: фіктивність шлюбу оцінюється виключно на момент його укладання. Усе, що сталося потім – сварки, зради, окреме проживання, навіть народження дитини від іншого чоловіка – це підстави для розлучення, але не для анулювання шлюбу заднім числом. Саме це і підтвердив Верховний Суд у справі № 175/9878/24.
