Скасування постанови ВЛК про непридатність до військової служби – інструмент, яким Центральна військово-лікарська комісія може одним рішенням перекреслити остаточний медичний висновок. Але чи завжди вона діє в межах закону? Історія зі справи №440/17212/25, яку розглянув Полтавський окружний адміністративний суд, показує: далеко не завжди.
Уявіть ситуацію. Ви пройшли військово-лікарську комісію, отримали довідку про непридатність до служби з виключенням з військового обліку. Вас зняли з обліку, поставили відповідну позначку в документах, дані внесли до реєстру «Оберіг». Минає майже рік – і раптом ЦВЛК Збройних Сил України скасовує ту саму постанову. Без вашого відома, без жодного повідомлення. Саме так сталося з позивачем у цій справі, і саме тому він пішов до суду.
Що сталося насправді
У липні 2023 року військово-лікарська комісія визнала чоловіка непридатним до військової служби за статтею 40а графи ІІ Розкладу хвороб. Підстава – наказ Міністерства оборони України №402 від 2008 року, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Медичний висновок оформили довідкою ВЛК від 17 липня 2023 року, а в листопаді того ж року до тимчасового посвідчення військовозобов’язаного внесли запис: непридатний, з виключенням з обліку.
Усе змінилося через запит слідчого управління Національної поліції. У березні 2024 року правоохоронці поцікавилися правомірністю тієї самої постанови – чи не було там порушень. ЦВЛК перевірила документи і 8 липня 2024 року ухвалила рішення, оформлене протоколом №2997: постанову ВЛК скасувати, а військовозобов’язаного направити на контрольний медичний огляд.
Причини для скасування постанови ВЛК виявилися суто формальними. У довідці нібито не було гербової печатки та військового звання. У картці обстеження – відсутня фотокартка, немає результатів додаткових обстежень, не вказані прізвища і підписи членів комісії, не зазначений діагноз. Тобто документи оформили з порушенням Додатків 4 і 13 до Положення №402. Жодних претензій до самого діагнозу чи стану здоров’я – лише до паперів.
Ключові аргументи суду
Полтавський окружний адміністративний суд розібрав ситуацію до нитки – і став на бік позивача. Аргументи, які навів суд, варті окремої уваги.
Перше: ЦВЛК не надала суду жодного доказу. Ані картки обстеження з тими самими недоліками, ані будь-яких інших матеріалів, які б підтверджували обґрунтованість скасування. Суд зобов’язав відповідача надати документи ще в ухвалі про відкриття провадження – вимогу проігнорували. А за Кодексом адміністративного судочинства України саме суб’єкт владних повноважень зобов’язаний доводити законність свого рішення. Не довів – значить, рішення протиправне. Логіка проста і безапеляційна.
Друге: копія довідки ВЛК, що була в позивача на руках, містила і підписи голови та секретаря комісії, і відбиток гербової печатки. Твердження ЦВЛК про відсутність печатки виявилися щонайменше непідтвердженими. А протилежного відповідач не довів.
Третє – і тут, мабуть, головна правова позиція цієї справи. Недоліки в оформленні документів – це проблема військово-лікарської комісії, а не військовозобов’язаного. Суд прямо зазначив: ризик будь-якої помилки державного органу покладається на державу, а не на громадянина. Якщо комісія щось недозаповнила чи неправильно оформила – це її відповідальність. Перекладати наслідки на людину неприпустимо. До того ж недоліки в картці обстеження жодним чином не спростовують наявність захворювання, через яке позивача визнали непридатним.
Четверте: постанова ВЛК уже була реалізована. Чоловіка виключили з обліку, відомості внесли до реєстру. Це класичний індивідуальний акт одноразової дії, який вичерпав свою юридичну силу самим фактом виконання. Верховний Суд неодноразово наголошував: суб’єкт владних повноважень не може самостійно скасувати такий акт. Інакше кажучи, назад дороги немає – принаймні без судового рішення.
І п’яте: оскаржуване рішення ЦВЛК прийняли через рік після первинного висновку. Це, м’яко кажучи, не відповідає критерію розумності строків, на якому тримається вся адміністративна процедура.
А що із Законом про адміністративну процедуру?
Окрему увагу суд приділив Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №2073-IX. Він регулює відносини між органами публічної адміністрації та громадянами. ЦВЛК, за висновком суду, є саме таким органом: вона приймає адміністративні акти, обов’язкові до виконання, тож має дотримуватися процедурних вимог.
Стаття 17 Закону №2073-IX дає особі право бути заслуханою до прийняття рішення, яке може негативно на неї вплинути. Стаття 63 прямо зобов’язує адміністративний орган провести заслуховування – повідомити людину, роз’яснити її права, дати можливість подати пояснення чи заперечення. Позивача ж ніхто не інформував. Він навіть не знав, що його справа взагалі розглядається.
Чесно кажучи, обійти цю вимогу можна лише в чотирьох випадках: коли треба негайно запобігти шкоді, коли законодавство вимагає негайного рішення, коли акт приймається автоматично або коли прохання заявника очевидно безпідставне. Жоден із цих винятків тут не спрацював. Отже, порушення процедури – очевидне і доволі грубе.
Чим усе закінчилося
Суд визнав рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене протоколом №2997 від 08.07.2024, протиправним і скасував його. ТЦК зобов’язали внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів «Оберіг» відомості про виключення позивача з військового обліку – відповідно до первинної довідки ВЛК про непридатність.
Позов задовольнили частково. У частині вимог про визнання протиправними дій ТЦК щодо повторного взяття на облік суд відмовив. Логіка тут прозора: на момент повторної постановки на облік рішення ЦВЛК було чинним, і ТЦК зобов’язаний був його виконувати. Жодної самостійної вини територіального центру в цьому не було.
Наостанок – про гроші. Позивач сплатив 1211,20 грн судового збору. Оскільки позов задовольнили частково, половину цієї суми – 605,60 грн – стягнули з ЦВЛК за рахунок її бюджетних асигнувань.
Ця справа добре ілюструє просту, але важливу істину: навіть Центральна військово-лікарська комісія не може ухвалювати рішення на підставі припущень і формальних причіпок. Особливо коли ці рішення зачіпають долю людини, яка давно знята з обліку за станом здоров’я і жодного стосунку до помилок в оформленні паперів не має.
