Учасник бойових дій не завжди зобов’язаний платити судовий збір. Особливо коли йдеться про землю, яку він отримав саме через свій статус ветерана. Верховний Суд нещодавно підтвердив це у справі № 305/29/24, і тепeр маємо чіткий орієнтир для подібних ситуацій.
Давайте розберемо цю історію детальніше – нюансів тут вистачає.
Суть конфлікту
У січні 2024 року Тячівська окружна прокуратура звернулася до суду з позовом. Предмет спору – земельна ділянка площею 0,1 га на полонині Драгобрат, що в Закарпатській області. Прoкуратура вимагала визнати недійсним наказ прo передачу цієї землі у приватну власність, скасувати державні реєстрації та повернути ділянку державі.
Відповідачем у справі виступав громадянин, який має посвідчення учасника бойових дій. І це ключовий момент усієї історії.
Річ у тім, що ділянку йому виділили не випадково – а саме на підставі пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Ця норма гарантує учасникам бойових дій першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва. Тобто це не просто земля, а соціальна пільга, прямо передбачена законом.
Рахівський районний суд у лютому 2025 року став на бік прокуратури. Позов задовольнили повністю: наказ Держгеокадастру № 2077-сг від 21 листопада 2018 року скасували, реєстрацію права власності анулювали, а землю зобов’язали повернути у державну власність.
Апеляція, якої не сталося
Відповідач подав апеляційну скаргу. І одразу додав до неї копію свого посвідчення учасника бойових дій – того самого документа, що підтверджує право на пільги, встановлені для ветеранів війни. Логіка проста: закон прямо звільняє цю категорію громадян від сплати судового збору, тож платити його не потрібно.
Але Закарпатський апеляційний суд подивився на ситуацію інакше.
Спочатку – ухвалою від 9 квітня 2025 року – апеляційну скаргу залишили без руху. Аргументація зводилася ось до чого: справа, мовляв, не стосується захисту прав відповідача як учасника бойових дій. Тут ідеться про земельний спір, а не про соціальний захист. Судовий збір – будь ласка, сплатіть.
Відповідач судовий збір не сплатив. Чесно кажучи, його можна зрозуміти – людина була впевнена, що пільга працює незалежно від того, хто подав позов першим. Але 10 червня 2025 року апеляційний суд визнав скаргу неподаною та повернув її заявнику. Фактично людина втратила можливість оскаржити рішення, яким у неї відібрали земельну ділянку.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розібрав ситуацію зовсім по-іншому.
Ключова норма тут – пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Вона каже: від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій – у справах, пов’язаних із порушенням їхніх прав.
Зверніть увагу на формулювання: «у справах, пов’язаних із порушенням їхніх прав». Жодного вичерпного переліку таких справ Закон України «Про судовий збір» не містить. Це означає, що кожну ситуацію треба оцінювати окремо – дивлячись на предмет і підстави позову.
Крім того, стаття 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» теж передбачає звільнення ветеранів від судових витрат – у питаннях, пов’язаних із їхнім соціальним захистом.
Верховний Суд спирався також на практику Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду. У постанові від 22 червня 2026 року (справа № 752/3051/25) там чітко роз’яснили головне: системне тлумачення обох згаданих норм свідчить, що законодавець не прив’язує право на звільнення від судового збору до того, виступає ветеран позивачем чи відповідачем. Значення має лише зв’язок справи з його правами як ветерана.
Тепер подивімося на нашу ситуацію через цей критерій. Наказ Держгеокадастру № 2077-сг від 21 листопада 2018 року, який оскаржувала прокуратура, прямо спирався на наказ про резервування земель для учасників антитерористичної операції. Іншими словами: спірну ділянку відповідач отримав саме тому, що він – учасник бойових дій. Коли тепер цю землю намагаються відібрати через суд, ідеться про прямий замах на його соціальні гарантії.
22 липня 2026 року Верховний Суд ухвалив: оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на продовження розгляду. Починатимуть із тієї самої стадії, де все зупинилося, – з вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Що це означає для ветеранів
Цей кейс дає досить чіткий практичний орієнтир. Якщо ви маєте статус учасника бойових дій і судовий спір стосується майна чи прав, отриманих саме завдяки цьому статусу, – ви звільнені від сплати судового збору в усіх інстанціях. І не має значення, хто першим подав позов.
До речі, важливий суто практичний момент: завжди додавайте до процесуальних документів копію посвідчення. У нашій справі саме наявність цього документа в матеріалах дозволила Верховному Суду відновити справедливість. Без нього історія могла б закінчитися зовсім інакше.
Але є й обмеження – і про них краще знати заздалегідь. Пільга не безмежна. Вона працює лише тоді, коли між статусом ветерана і предметом спору існує реальний, а не уявний зв’язок. Приватизували квартиру на загальних підставах, а потім посварилися з сусідами через межовий паркан? Скоріш за все, пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» тут не допоможе. Інша річ – коли йдеться про землю, житло чи інші блага, прямо передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» саме для цієї категорії громадян.
Прокуратура, до слова, у відзиві на касаційну скаргу намагалася переконати суд, що земельна ділянка насправді є лісом і не придатна для садівництва. Але Верховний Суд у справі № 305/29/24 розсудив мудро: зараз не час для обговорення цих обставин. Питання стояло суто процесуальне – чи мав апеляційний суд право закрити ветерану доступ до правосуддя через несплачений судовий збір. Відповідь – ні, не мав.
