Уявіть: ви виявили, що конкурент використовує вашу торговельну марку без дозволу. Ви збираєте докази, готуєте заяву і звертаєтесь до Антимонопольного комітету України. А у відповідь отримуєте відмову – коротку і, як вам здається, недостатньо обґрунтовану. Знайома ситуація? Саме так почалася справа №910/980/25, яка дійшла до Верховного Суду і змусила його вкотре нагадати АМК: формальний підхід до розгляду заяв не працює.
Суть спору: що трапилося з «Ролліні»
ТОВ «Югфуд» з 2017 року виробляло заморожені борошняні вироби під назвою «Ролліні». Продукція набула популярності, тож фізична особа (керівник компанії) зареєструвала торговельну марку «Ролліні» та отримала патент на промисловий зразок зовнішньої форми виробу.
У березні 2024 року компанія помітила на полицях магазинів аналогічну продукцію з тим самим позначенням, але від іншого виробника – ТОВ «Торговий дім «Левада». Ба більше, власник бренду «Левада» – ПП «Дольче-Віта» – подав одразу чотири заявки на реєстрацію торговельних марок «Ролліні Levada» та «Levada Ролліні» у тих самих класах МКТП, що й оригінальний власник.
Позивачі звернулися до Антимонопольного комітету із заявою про захист від недобросовісної конкуренції. Вони просили розпочати провадження за статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Але АМК відмовив.
Чому Комітет сказав «ні»
Розпорядженням першого заступника Голови АМК від 15 листопада 2024 року заявникам відмовили у розгляді справи. Аргументи Комітету зводилися до двох ключових тез. Перша: зовнішній вигляд виробу не є «позначенням» у розумінні статті 4 Закону. Друга: ПП «Дольче-Віта» та ТОВ «Торговий дім «Левада» взагалі не використовують позначення «Ролліні», а отже, немає юридичного факту порушення.
Але ось що насторожує. Заявники надали Комітету чимало доказів: фотознімки з полиць магазинів, фіскальні чеки, дистриб’юторський договір між ТОВ «Торговий дім «Левада» та ФОП Єрченко, згідно з яким дистриб’ютор мав просувати товари під назвою «Ролліні». До того ж сам факт подання чотирьох заявок на реєстрацію торговельних марок зі словом «Ролліні» – це вже дія, яка свідчить про намір використовувати спірне позначення.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій
Господарський суд міста Києва, а за ним і Північний апеляційний господарський суд визнали: відмова АМК у розгляді справи була передчасною та недостатньо обґрунтованою. Суд зобов’язав Комітет повторно розглянути заяву.
Чому? Судді звернули увагу на кілька моментів, які АМК просто проігнорував:
По-перше, Комітет не дослідив належним чином обставини щодо неправомірного використання позначення «Ролліні». Знімки упаковок з полиць магазинів АМК оцінив як доказ використання торговельної марки, хоча позивачі надавали їх для підтвердження копіювання зовнішньої форми виробу.
По-друге, Комітет навіть не спробував провести порівняльний аналіз зовнішнього вигляду продукції обох виробників. А це – ключове питання у справах про недобросовісну конкуренцію.
По-третє, АМК не врахував дистриб’юторський договір, який прямо свідчив про намір просувати товари під назвою «Ролліні» через торговельні мережі.
І нарешті – питання першості використання спірного позначення. ТОВ «Югфуд» використовувало «Ролліні» з 2017 року, а заявки від конкурента з’явилися лише у березні 2024-го. Це принциповий момент для застосування статті 4 Закону.
Позиція Верховного Суду: де проходить межа дискреції АМК
АМК та ПП «Дольче-Віта» подали касаційні скарги. Вони посилалися на те, що суди нібито не врахували попередні висновки Верховного Суду та втрутилися у дискреційні повноваження Комітету. Мовляв, рішення про початок розгляду справи – це виключна компетенція АМК, і суд не має права його підміняти.
Верховний Суд частково закрив касаційне провадження, а частково залишив скарги без задоволення. І ось чому це рішення варто взяти на замітку.
Колегія суддів нагадала: суд не підміняє собою Антимонопольний комітет. Але суд зобов’язаний перевірити, чи діяв Комітет у межах закону, чи дослідив усі обставини всебічно і повно. І якщо АМК підійшов до питання формально – це вже не дискреція, а порушення, яке суд може і повинен виправити.
Верховний Суд також наголосив на важливому моменті. На стадії вирішення питання про початок розгляду справи Комітет перевіряє не доведений факт порушення, а наявність ознак об’єктивної сторони правопорушення. Тобто АМК не має права вимагати від заявника стовідсоткових доказів – достатньо обґрунтованих підстав вважати, що порушення могло мати місце.
Крім того, Суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №910/23000/17: рішення Комітету про відмову має бути максимально вичерпним і ґрунтовним, воно повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Формальна відписка не відповідає принципу належного врядування.
Що це рішення означає для бізнесу
Практичний висновок із цієї справи простий, але важливий. Якщо ви отримали відмову АМК у розгляді справи і вважаєте її недостатньо вмотивованою – не зупиняйтеся. У вас є реальний шанс оскаржити таке розпорядження в суді. Головне – чітко показати, які саме докази Комітет не дослідив і які обставини проігнорував.
З іншого боку, ця постанова – сигнал і для самого Антимонопольного комітету. Формальний підхід до розгляду заяв більше не залишиться без уваги судів. Особливо коли йдеться про захист прав інтелектуальної власності, де кожен місяць зволікання може коштувати бізнесу репутації та грошей.
Кейс «Ролліні» показує: навіть якщо ваша справа виглядає складною, а докази – неочевидними для регулятора, варто боротися далі. Суд може виявитися уважнішим за АМК. І цього разу так і сталося.
