Тисячі українських військових, які раніше самовільно залишили службу, зараз активно шукають шлях назад – і цей шлях їм відкривають нові контракти. Повернення із СЗЧ перестало бути чимось неможливим після того, як держава запропонувала чіткі строки служби та відстрочку після її завершення.
Самовільне залишення частини – це не просто порушення дисципліни, а кримінальний злочин. За нього передбачена відповідальність, іноді досить сувора. Але коли людина місяцями, а то й роками не знає, чи зможе колись повернутися додому, страх і втома інколи штовхають на відчайдушний крок. Уявіть собі бійця, який півтора року безперервно перебуває на передовій. Його не змінюють, не дають чіткої відповіді, коли закінчиться служба. Він бачить, як гинуть побратими, і відчуває, що держава його просто «використовує» без жодних гарантій. У такому стані навіть найстійкіші можуть зламатися і зробити помилку. Саме тому цифра у майже 200 тисяч тих, хто дезертирував або пішов у СЗЧ, яку раніше озвучив міністр оборони Михайло Федоров, не повинна дивувати. Тож масове СЗЧ – це не про зраду, а про відчай.
У червні уряд оголосив армійську реформу, яка вперше прямо відповідає на найболючіші запити бійців. Нові контракти фіксують конкретний термін служби – рік, два або інший період залежно від спеціальності. І головне: після завершення цього терміну військовослужбовець отримує гарантовану відстрочку. Уявіть собі: це не демобілізація в класичному розумінні, але це чітко прописаний час для відпочинку, відновлення, перепідготовки. Людина знає: відслужив рік – і маєш законне право на паузу. Раніше мобілізовані фактично не мали юридично визначеного терміну служби. Були лише загальні норми про демобілізацію після завершення воєнного стану, але коли він завершиться – ніхто не знає. Це породжувало відчуття безвиході. Тепер же людина стає не «гвинтиком», а контрактником із чітко прописаними правами і світлом у кінці тунелю.
Не дивно, що після оприлюднення цих змін процес повернення із СЗЧ набув масового характеру. «Вже є тисячі заявок на повернення із СЗЧ. Ми бачимо, що тисячі людей хочуть підписати контракт», – розповів міністр в інтерв’ю Politico. І це не просто слова. Якщо раніше військкомати чули переважно відмовки, то тепер – дзвінки з запитаннями: «Як мені повернутись і підписати новий контракт?»
Але чи будь-яке повернення із СЗЧ автоматично означає амністію? Давайте розберемось. З погляду закону, добровільне повернення із СЗЧ – це не лише моральний вчинок, а й юридично грамотний крок. Кримінальний кодекс України дає шанс уникнути покарання тим, хто самостійно прибув до частини чи військкомату до того, як його оголосили в розшук. Тобто держава каже: «Повертайся сам – і ми не будемо тебе карати, а навпаки, дамо новий, прозорий контракт». Це перетворює акт каяття на взаємовигідну угоду. Важливий нюанс: якщо військового вже оголосили у розшук, процедура буде складнішою, але навіть тоді є шанс на пом’якшення відповідальності.
Чому це спрацювало саме зараз? Бо раніше не було альтернативи. Людина могла повернутися, але однаково залишалася б у стані безстрокової невизначеності. Тепер же повернення із СЗЧ означає не просто відновлення на службі, а перехід на якісно інші умови: зрозумілі строки, фіксована зарплата (яку обіцяють зробити конкурентною) і, що найважливіше, світло в кінці тунелю – гарантована відстрочка.
Втім, щоб ці обіцянки стали реальністю, потрібні значні кошти. Михайло Федоров прямо заявив, що Україні необхідна фінансова допомога від західних партнерів. Логіка тут залізна: чим швидше союзники надішлють військову допомогу – зброю, техніку, боєприпаси – тим більше внутрішніх бюджетних ресурсів можна буде спрямувати на нові зарплати для контрактників. «Чим швидше партнери надішлють військову допомогу, тим більше шансів у нас буде вивільнити державні кошти для виплати нових зарплат», – пояснив він. Фактично йдеться про те, що замість витрачання бюджету на купівлю зброї за кордоном, ми зможемо платити людям, які цю зброю застосовують. І це значно ефективніше. Тож фінансова допомога союзників напряму пов’язана з поверненням людей у стрій.
І тут ми підходимо до моменту, який часто ігнорують у західних дискусіях. Міністр нагадав: це не благодійність. Українська армія сьогодні – найбільш підготовлена та загартована в Європі. «Де ще ви знайдете війська, здатні знищувати від 30 000 до 35 000 російських солдатів на місяць?» – риторично запитав Федоров. І справді, жодна інша армія на континенті не має такого бойового досвіду. Кожен долар, вкладений у нашу оборону, – це фактично інвестиція в безпеку всієї Європи. І кожен повернутий із СЗЧ боєць – це досвідчений воїн, який знає, як вижити і перемогти на полі бою.
Нові контракти стали не просто бюрократичним документом – вони стали соціальним ліфтом для тих, хто втомився, але не втратив бажання захищати країну. Швидкість, з якою партнери профінансують цю трансформацію, прямо визначатиме, наскільки швидко тисячі повернених бійців знову стануть до строю. А це, без перебільшення, впливає на загальний хід війни.
