Уявіть собі ситуацію: ваш сусід щоночі паркує авто біля будинку, а ви навіть не здогадуєтесь, що за ним вже давно стежать. Саме так почувалися військовослужбовці на Закарпатті, поки невідомі планували підпали їхнього майна. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області поставив крапку в цій історії, визнавши двох чоловіків винними у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України. Йдеться про справу № 303/429/25, яка розкриває механізм роботи організованої групи, що діяла за вказівками з-за кордону.
Давайте розберемося, як усе відбувалося і чому цей вирок – не просто покарання, а сигнал для всіх, хто думає, що може заробити на війні.
Як виникла ідея підпалів
За матеріалами справи, у липні 2024 року двоє мешканців Закарпаття отримали від невстановлених представників росії конкретне завдання. Їм передали список із 11 адрес – це були помешкання та автомобілі військовослужбовців ТЦК та СП. Не просто випадкових людей, а тих, хто щодня забезпечує мобілізацію та обороноздатність країни.
Схема виглядала логічною з точки зору злочинців, хоча від самого початку була приречена на провал. Спочатку організатори знаходили цілі через соціальні мережі та відкриті дані. Потім передавали координати виконавцям, які виїжджали на місце, здійснювали підпал і фільмували результат. Відео відправляли замовникам як доказ виконаної роботи. Після цього надходили гроші – їх розподіляли між усіма учасниками групи.
Кожен знав свій маневр
Тут важливий момент: група була чітко структурована. Це не стихійне об’єднання двох знайомих, які вирішили щось підпалити після пляшки пива. Ролі розписали заздалегідь.
Перший фігурант виконував функції співорганізатора. Він координував дії інших учасників, контролював грошові потоки і займався комунікацією із замовниками. Саме через нього проходили відеозвіти про виконані підпали. Другий мав шукати безпосереднього виконавця – людину, яка фізично підпалюватиме автомобілі та будинки. Він же відповідав за передачу цілей і розрахунок за роботу.
Коли другого співучасника затримали, він вже встиг підшукати виконавця. Але далі сценарій пішов не за планом – чоловік, якому запропонували участь у схемі, виявився свідомим громадянином. Він одразу повідомив про пропозицію правоохоронним органам і погодився співпрацювати під їхнім контролем.
Коли злочин іде під контролем держави
Отут і починається найцікавіше. Уявіть: виконавець отримує від організаторів завдання, координати, інструкції. Він виїжджає на місце, робить вигляд, що готує підпал, фіксує все на відео. Але кожен його крок відстежують правоохоронці. Замість реального пошкодження майна відбувається імітація злочину під повним контролем оперативників.
Виконавець передав організаторам відео, яке мало підтвердити успішне виконання завдання. Ті переслали його далі – для звіту перед замовниками. Згодом вони отримали частину обіцяних грошей, які розподілили між собою.
Але головного не сталося – жоден автомобіль чи будинок військовослужбовця не постраждав. Держава втрутилася вчасно і не дала злочинцям довести задумане до кінця.
Що сказав суд
Мукачівський міськрайонний суд кваліфікував дії обвинувачених за статтею 114-1 Кримінального кодексу України – перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. А також за частиною 2 статті 15 та частиною 2 статті 194 – замах на умисне пошкодження майна шляхом підпалу. При цьому обидва злочини кваліфіковані як такі, що вчинені організованою групою.
Суд врахував кілька обставин. По-перше, щире каяття обвинувачених – вони визнали свою провину і співпрацювали зі слідством. По-друге, активне сприяння розкриттю злочину. По-третє, те, що реальної шкоди завдано не було – завдяки тому, що виконавець діяв під контролем правоохоронців.
У результаті обом фігурантам призначили покарання у вигляді позбавлення волі. Але з урахуванням усіх пом’якшувальних обставин суд вирішив звільнити їх від відбування покарання з випробувальним терміном. Простіше кажучи, вони отримали умовний термін – але під пильним наглядом уповноважених органів. Якщо протягом випробувального терміну вони порушать закон – умовне покарання перетвориться на реальне.
Чому ця справа важлива
По-перше, вирок демонструє: правоохоронна система здатна не лише карати за злочини, а й запобігати їм. Завдяки оперативному втручанню вдалося зберегти майно військових і не допустити дестабілізації роботи ТЦК.
По-друге, історія показує, як працюють ворожі спецслужби. Вони не шукають професійних диверсантів – їм достатньо знайти тих, хто готовий виконати брудну роботу за гроші. І знаходять таких через соцмережі, месенджери, закриті канали.
По-третє, рішення того самого виконавця, який повідомив про пропозицію поліції, – це приклад громадянської відповідальності. Він міг погодитися, отримати гроші, завдати шкоди. Але обрав інший шлях – і зробив так, що злочинна схема розвалилася.
Кілька слів про юридичні нюанси
Стаття 114-1 ККУ, за якою засуджено обвинувачених, передбачає відповідальність за перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період. Це не просто «хуліганство» – це злочин проти основ національної безпеки. Санкція статті передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі, а якщо злочин призвів до тяжких наслідків – до 15 років.
А от щодо замаху на умисне пошкодження майна шляхом підпалу – тут суд застосував частину 2 статті 15 ККУ. Це означає, що злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі винних. Тобто вони зробили все, що вважали за потрібне, але реальної шкоди не настало – завдяки втручанню ззовні.
Рішення суду про звільнення від покарання з випробуванням ґрунтується на статті 75 ККУ. Суд визнав, що виправлення засуджених можливе без ізоляції від суспільства. Але це не означає всепрощення – за кожним із них тепер закріплений наглядовий орган, і будь-яке порушення може обернутися реальним терміном.
Вирок у справі № 303/429/25 показав: злочинні плани, спрямовані проти військових, не залишаються безкарними. Інша річ, що система дає шанс тим, хто щиро розкаявся і допоміг слідству. Але це – історія не про «м’якість», а про розумний баланс між покаранням і профілактикою.
