MESH-ретранслятори в Києві – поки що версія, а не доведений факт. Її озвучив Сергій Бескрестнов, відомий під позивним Флеш, радник президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони. За його припущенням, у столиці можуть працювати від одного до трьох ворожих пристроїв такого типу. Вони нібито на короткий час відкривають російським операторам канал зв’язку з «шахедом» і дають змогу підкоригувати удар.
На перший погляд, це суто технічна деталь. Але від неї залежить цілком практична річ: чи прилетить дрон туди, куди його націлили, чи впаде за кілька кілометрів від цілі. А ще – чи дістанеться він до мосту, який прикривають засоби ППО.
Що таке ретранслятор і до чого тут MESH
Почнімо з основ. «Шахед» летить за координатами, вписаними ще до запуску. Це автономна машина: постійний зв’язок з оператором їй не потрібен, курс вона тримає за супутниковою навігацією. Через це звичайне глушіння сигналу працює погано.
Але є нюанс. Уже над містом оператор може захотіти дещо змінити. Підправити ціль, обійти перешкоду, вдарити не по складу, а по сусідній будівлі. Для цього потрібен канал керування, хай навіть на кілька секунд.
Ретранслятор у цій схемі – проста ланка. Він ловить слабкий сигнал і передає його далі, на більшу відстань. Приблизно як гучномовець, що повторює сказане тихо. Дрон за сотню кілометрів не почує команду з пункту управління, а от пристрій за десять кілометрів – цілком.
Назва MESH описує не тип пристрою, а спосіб його роботи. Це мережа, де кілька вузлів з’єднані між собою і самі обирають, яким шляхом пустити сигнал. Якщо один вузол зник, інші шукають обхід. Саме тому таку мережу складно вимкнути одним ударом.
Звідки взялася версія
Бескрестнов висловлюється прямо: «Зараз я наполягаю, що в Києві вмикаються радіоретранслятори MESH противника, які забезпечують тимчасовий короткостроковий канал управління “шахедами” для коригування ударів. […] Такі ретранслятори важко знайти, але шукати потрібно».
Свою думку він пов’язує з попередніми ударами по столиці. Один із прикладів – влучання в будівлю СБУ. За словами Флеша, у небі тоді не було інших «шахедів», які могли б виконувати роль ретранслятора. Отже, сигнал мав звідкись іти.
Ще один наслідок, про який він каже: за наявності онлайн-керування під загрозою опиняються не лише мости. Поруч із ними стоять засоби ППО, і їх теж можна обрати ціллю в останню секунду.
Чому такий пристрій важко знайти
Тут важливий момент, який часто випадає з розмови. Ретранслятор – це не радар і не велика станція. Це компактна коробка, яку легко замаскувати.
- працює вона короткими сеансами, іноді кілька секунд за ніч;
- потужність мала, тому сигнал слабкий і локальний;
- ззовні пристрій схожий на побутову техніку;
- його можна залишити в орендованій квартирі, на горищі, у складському приміщенні.
Додайте до цього, що місто велике, а таких точок може бути одна-дві. Шукати голку в копиці сіна – приблизно та сама історія.
Як такі пристрої взагалі шукають
Методи тут не нові. Радіомоніторинг слухає ефір і помічає підозрілі сигнали. Пеленгування показує напрямок, звідки вони йдуть. Кілька замірів з різних точок дають змогу перетнути лінії й отримати квадрат, де стоїть передавач.
Проблема в тому, що сеанс триває секунди. Поки апаратура засіче сигнал і поки група доїде до місця, передавач уже мовчить. Тому й кажуть, що знайти його важко, але можливо.
Окрема тема – стільникові мережі. Про те, що російські дрони можуть чіплятися до мобільного зв’язку, фахівці говорять не перший рік. І якщо це так, то MESH-ретранслятори в Києві – лише одна з можливих ланок у довшому ланцюгу.
Чому це могло статися саме в Києві
Якби такі пристрої справді працювали в столиці, місто дало б їм непогані умови. Великий мегаполіс – це густа мережа зв’язку, безліч антен, підсилювачів і побутової техніки, яка випромінює. У такому шумі загубити один слабкий сигнал значно простіше, ніж у полі.
До того ж масштаб. Тисячі будинків, горищ, підвалів, орендованих квартир. Пристрій розміром із роутер можна ховати роками, і ніхто не зверне уваги.
Мости як ціль
Про мости поговоримо окремо, бо саме вони опинилися в епіцентрі подій. Протягом 1 та 2 жовтня росіяни чотири рази били по Південному мосту в Києві. У ніч на 1 жовтня удар прийшовся і по Північному мосту – тому, що з’єднує Оболонь і Троєщину.
Міст – ціль непроста. Це велика конструкція, і щоб завдати їй серйозної шкоди, потрібне точне влучання. Саме тому версія про коригування в останні секунди виглядає логічно: дрон іде за координатами, а потім оператор доводить його до потрібної опори.
Додамо й практичний бік. Мости – це логістика, це шлях через річку, і саме тому їх намагаються дістати знову і знову. Промах по такій цілі коштує дорого, тож бажання підстрахуватися каналом керування цілком зрозуміле.
Підтверджень поки немає
І тут треба зупинитися. Підтвердження версії про роботу російських MESH-ретрансляторів у Києві наразі немає. Це припущення фахівця, хай і досвідченого, а не встановлений факт.
Чому це принципово? Бо будь-яка версія без доказів тягне за собою помилкові рішення. Можна витратити сили на пошук пристроїв, яких не існує, і пропустити справжній канал зв’язку. Або навпаки – відмахнутися від проблеми, яка реальна.
Що це означає для РЕБ
Радіоелектронна боротьба – не магічний купол над містом. Це набір інструментів, і кожен працює у своєму діапазоні. Глушити все підряд означає глушити й себе: зв’язок, навігацію, роботу власних дронів.
Якщо MESH-ретранслятори справді працюють з міста, картина ускладнюється. Сигнал іде не здалеку, а зсередини, з близької відстані. Він слабкий, але й знайти його важче, бо він губиться серед міських сигналів.
Звідси й думка Флеша: поки такі пристрої є, закриття міста засобами РЕБ не буде достатньо ефективним. Спершу треба прибрати джерело, а вже потім розраховувати на купол.
Поки що напевно можна сказати одне: у цій історії вирішують не тонни вибухівки, а кілька секунд зв’язку.
