Мобілізація в Україні вже давно стала темою, яка болить. Не тому що люди не хочуть захищати країну, а тому що сам процес часто породжує більше запитань, ніж відповідей.
Маргарита Омеляненко, офіцерка Національної гвардії України, дала інтерв’ю «Радіо Свобода» і відверто розповіла про те, що насправді заважає нормальній роботі ТЦК – територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Проблема, яка вже «назріла»
Офіцерка не стала пом’якшувати слова. За її словами, ситуацію не просто «треба вирішувати» – вона вже перезріла і потребує негайного втручання.
Але в чому саме полягає корінь проблеми? За словами Омеляненко, головне – це невідомість. Людина не розуміє, куди вона йде, навіщо, чого від неї чекають і що буде далі. І це не дрібниця.
Коли людина не знає, що на неї чекає – вона боїться. А страх породжує спротив.
Підготовка, яка не готує до реальної війни
Окремий болючий момент – базова загальновійськова підготовка (БЗВП). Офіцерка НГУ відверто говорить: умови підготовки «страшні й нереальні» і не відповідають тому, що солдат побачить на полі бою. Тобто людину начебто готують, але до чогось абстрактного, а не до тієї конкретної війни, яка відбувається прямо зараз.
Це серйозна системна проблема. Якщо підготовка не дає реального уявлення про бойові умови, то ні солдат не відчуває себе готовим, ні довіри до системи не виникає.
Два боки однієї медалі
Цікаво, що Омеляненко не знімає відповідальності з жодної зі сторін. З одного боку – поведінка самих ТЦК. Випадки затримань, які час від часу стають резонансними, офіцерка відверто засуджує. «Я обурююся цими випадками», – каже вона прямо.
Але є й інший бік. Ставлення частини українців до мобілізації теж потребує переосмислення. Поки тривають бойові дії – обов’язок захищати державу нікуди не зникає.
Саме ця взаємна недовіра між людьми і ТЦК, на думку офіцерки, розколює суспільство там, де воно мало б бути єдиним.
Що насправді роз’єднує нас
Омеляненко наголошує: мобілізаційна тема болюча саме тому, що вона роз’єднує, а мала б об’єднувати. І це, чесно кажучи, найточніший діагноз.
Конфлікт між громадянами і ТЦК – це не просто «погані чиновники» проти «тих, хто не хоче воювати». Це системний збій у комунікації, у довірі і в тому, як держава пояснює людям, що відбувається і навіщо.
Вирішення, за словами офіцерки, лежить у двох площинах одночасно: змінити ставлення ТЦК до людей і змінити ставлення людей до мобілізації. Одне без одного не спрацює.
