Наркозалежність військовослужбовців — проблема, яка не просто існує в армії, а має офіційне документальне підтвердження: понад 500 бійців 425-го окремого штурмового полку «Скеля» наразі проходять лікування саме через цей діагноз. І це лише ті, кого вдалося виявити безпосередньо під час служби. Звідки вони беруться в бойових підрозділах і що каже закон — давайте розбиратися.
Начальник групи цивільно-військового співробітництва полку Андрій Сурай в інтерв’ю Радіо Свобода розповів: понад 500 військових «Скелі» мають документально підтверджену залежність. Це не усні зізнання і не підозри командирів. У кожного з них є медичні документи, які свідчать про хронічний розлад. Усіх цих людей уже направили до відповідних закладів для отримання необхідної терапії.
Як наркозалежні потрапляють до війська
Тут ключовий момент — військово-лікарська комісія. За словами Сурая, коли ці люди прибували до підрозділу, у їхніх документах стояв висновок ВЛК: придатний до виконання конституційного обов’язку. Тобто на етапі медичного огляду жодних протипоказань не виявили.
А далі починалося найцікавіше. Протягом перших днів навчання у частини бійців виникала так звана ломка — гострий абстинентний синдром. Їм ставало зле, і саме так командування дізнавалося про реальний стан здоров’я новоприбулих. Простіше кажучи, наркозалежність військовослужбовців виявляли не медики під час комісії, а командири — уже в казармі.
І це правова проблема номер один. Адже за законом саме ВЛК має визначати ступінь придатності до військової служби. Якщо людина з хронічною наркотичною залежністю отримує статус «придатний» — виникають запитання до якості роботи самої комісії.
Що говорить законодавство
Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, психічні розлади та розлади поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин є підставою для визнання особи обмежено придатною або непридатною до служби. Але рішення ухвалюється індивідуально — залежно від стадії захворювання, наявності ремісії та інших медичних критеріїв.
Крім того, стаття 65 Конституції України покладає на громадян обов’язок захищати Вітчизну, але це не означає автоматичного призову всіх без винятку. Медичні протипоказання — законна підстава для звільнення або відстрочки.
Коли ж людина з підтвердженим діагнозом опиняється у стройовому підрозділі, у командування з’являється новий обов’язок: забезпечити їй належну медичну допомогу. Як пояснив Сурай, саме так у «Скелі» й роблять — виявлених бійців направляють до спеціалізованих закладів, де вони отримують необхідні препарати.
Цифра 2000: звідки вона взялася
Окремої уваги заслуговує історія зі статистикою. Раніше військова омбудсменка Ольга Решетилова заявила про близько 2000 наркозалежних у полку «Скеля». Ця цифра викликала резонанс. Але, як з’ясувалося, дані збирали не під час перевірки, а передало саме командування підрозділу.
Сурай підкреслив: це внутрішня статистика полку, зібрана шляхом спостереження та фіксації випадків у процесі служби. І більшість із цих людей згодом позбулися залежності — після лікування та реабілітації. Тобто йдеться не про дві тисячі активних наркозалежних, а про загальну кількість випадків, виявлених за певний період.
Коли до полку приїхала перевірка з Офісу омбудсмена, військові поскаржилися, що до «Скелі» систематично направляють людей із наркотичною залежністю. І командування продемонструвало всю картину: ось кого нам присилають, ось із чим доводиться працювати.
Туберкульоз, гепатит С і право на лікування
Наркозалежність — не єдиний діагноз, із яким стикається підрозділ. У полку виявили 13 військових із підтвердженим туберкульозом. Усіх госпіталізували та забезпечили необхідною допомогою.
Ще один серйозний виклик — гепатит С. За словами Сурая, кількість таких бійців «немаленька», і це офіційно зафіксовано. Тут працює чіткий медичний протокол: люди перебувають під постійним наглядом лікарів. Якщо стан погіршується, настає загострення — військового госпіталізують.
З правової точки зору ситуація неоднозначна. Держава вирішила, що носії гепатиту C можуть служити, але їхня фактична придатність залежить від фази захворювання. Ремісія дозволяє виконувати обов’язки, загострення — ні. І командування змушене балансувати між вимогами закону та реальним станом здоров’я кожного бійця.
Крім цього, варто пам’ятати: за статтею 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військові мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах. І той факт, що хворі звертаються до лікарів, а їхні діагнози обліковуються, свідчить: це право реалізується на практиці.
Показово, що представник полку навіть ставить риторичне запитання: «Про яке катування ми можемо казати, якщо вони в нас усі записані?» Маються на увазі закиди щодо неналежного поводження з військовими. Коли кожен випадок зафіксовано, кожен хворий отримує лікування, а дані відкрито надають Офісу омбудсмена — це радше говорить про спробу системно вирішувати проблему, а не приховувати її.
Ситуація в полку «Скеля» оголює глибший збій: ВЛК визнає людей придатними, а реальність уже в казармі показує зовсім іншу картину. І поки система військово-лікарської експертизи не навчиться виявляти наркозалежність на ранньому етапі, командирам бойових підрозділів доведеться виконувати роль і медиків, і соціальних працівників — просто щоб зберегти життя і здоров’я своїх людей.
