Негаторний позов – це спосіб захисту, коли ваша земля нібито при вас, але хтось сторонній заважає нею нормально користуватися. Уявіть: ви маєте ділянку, а на ній без вашого дозволу стоїть чужа автозаправна станція. Що робити? Саме з таким питанням зіткнулося Акціонерне товариство «Українська залізниця» у справі № 904/1661/23, яка пройшла всі судові інстанції аж до Верховного Суду. І результат цієї справи – чудова ілюстрація того, як навіть очевидні на перший погляд обставини можуть обернутися програшем через юридичні нюанси.
Суть конфлікту: заправка на чужій землі
Отже, що сталося. Укрзалізниця має у постійному користуванні земельну ділянку площею 0,4084 га за адресою: вулиця Залізничників, 40 у місті Кривий Ріг. Підстава – Державний акт на право постійного користування землею № 105, виданий ще у грудні 1993 року.
У лютому 2023 року представники залізниці провели обстеження і виявили, що частину цієї ділянки – а саме 0,3920 га – хтось самовільно зайняв. На ній розташувалася повноцінна автозаправна станція: тимчасова будівля для персоналу, три заправні колонки, ємність із газом, два підземні резервуари з паливом і заасфальтований майданчик. Усе це функціонувало, пальне продавали, чеки видавали.
На заправних колонках красувався логотип мережі «RLS». За даними з відкритих реєстрів, торговельна марка RLS зареєстрована за ФОП Решоткою Сергієм Павловичем. А фіскальні чеки, які отримали представники позивача, свідчили, що продаж пального здійснює ФОП Забалуєв Олександр В’ячеславович. Між ними навіть був укладений ліцензійний договір на використання бренду.
Здавалося б, усе очевидно: є земля Укрзалізниці, є самовільно збудована АЗС, є ті, хто на ній працює. Чому ж суди всіх інстанцій відмовили залізничникам?
Що таке негаторний позов і до кого його подавати
Тут важливий момент. Вимога прибрати самочинну забудову із земельної ділянки – це різновид негаторного позову. Його суть проста: власник володіє майном, але не може ним повноцінно користуватися через дії сторонніх осіб.
Стаття 391 Цивільного кодексу України прямо каже: власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. А частина друга статті 152 Земельного кодексу України додає, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння.
І ось тут криється ключова особливість негаторного позову, яку багато хто випускає з уваги. Обов’язок усунути перешкоди покладається на ту особу, яка чинить ці перешкоди на момент звернення до суду. Не на того, хто колись щось збудував. Не на власника бренду. А на того, хто прямо зараз заважає вам користуватися вашою землею.
Цю позицію чітко сформулювала Велика Палата Верховного Суду ще у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21: обов’язок із приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить перешкоди саме на момент звернення власника з позовом до суду.
Саме на цьому й «спіткнулася» Укрзалізниця.
Чому суд не повірив у зв’язок відповідачів із заправкою
Суди ретельно проаналізували всі надані докази. Що вони побачили?
По-перше, наявність логотипу RLS на колонках ще не доводить, що саме ФОП Решотка особисто здійснює господарську діяльність на цій АЗС. Він – власник торговельної марки, але ж ліцензію на її використання може отримати будь-хто. І справді, за ліцензійним договором право використовувати бренд RLS отримав ФОП Забалуєв.
По-друге, фіскальні чеки від ФОП Забалуєва підтверджували факт продажу пального, але не факт того, що саме він самовільно зайняв земельну ділянку і розмістив на ній автозаправну станцію. Продавати пальне і бути забудовником – це різні речі.
По-третє, і це найцікавіше, під час судового розгляду з’ясувалося, що стосовно тієї самої АЗС вже є інші судові спори. В одному провадженні Укрзалізниця вимагала знести комплекс будівель цієї ж заправки від зовсім іншої особи. В іншому – оскаржувала договір оренди земельної ділянки, яка частково накладається на спірну територію.
Іншими словами, ситуація виявилася значно заплутанішою, ніж здавалося на перший погляд. Позивач просто не зміг переконливо довести, що саме ці двоє відповідачів є тими особами, які станом на момент подання позову створювали перешкоди в користуванні землею.
Крім того, суд призначив експертизу, щоб з’ясувати, чи справді АЗС розташована в межах земельної ділянки Укрзалізниці. Але сторони, включно з позивачем, не надали експерту всіх необхідних документів – і експертиза так і не відбулася.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши касаційну скаргу АТ «Українська залізниця», залишив її без задоволення. Постанова від 18 серпня 2026 року у справі № 904/1661/23 підтвердила правильність рішень нижчих судів.
Ключовий висновок Верховного Суду такий: у справах про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивач зобов’язаний довести, що перешкоди чинить саме той відповідач, до якого заявлено позов. Причому на момент звернення до суду. Якщо виявиться, що об’єктом уже користується хтось інший – потрібно подавати позов до іншої особи.
Крім того, суд наголосив: згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Усі докази оцінюються в сукупності, і сам по собі логотип на колонці або фіскальний чек не є беззаперечним підтвердженням факту самовільного зайняття землі.
Ще один важливий аспект: суд касаційної інстанції не має права переоцінювати докази. Якщо суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі матеріали справи і дійшли обґрунтованих висновків, Верховний Суд не може втручатися в цю оцінку. А в цій справі суди справді проаналізували весь масив доказів – просто він виявився недостатнім для задоволення позову.
Корисні уроки для землевласників
Кілька простих, але важливих правил, які випливають із цієї справи.
Перше: перш ніж подавати негаторний позов, ретельно визначте належного відповідача. Це має бути особа, яка на момент подання позову реально створює вам перешкоди. Недостатньо довести, що відповідач якось пов’язаний із об’єктом – потрібен прямий зв’язок між його діями та порушенням вашого права.
Друге: збирайте докази системно. Акт обстеження земельної ділянки, фіскальні чеки, фото з логотипами – усе це добре, але кожен із цих доказів працює лише в комплексі з іншими. Ідеально, якщо у вас є документи, які прямо вказують на конкретну особу як на ту, що самовільно зайняла ділянку.
Третє: не затягуйте. Негаторний позов можна подавати протягом усього строку тривання порушення – строку давності для нього не існує. Але що довше ви чекаєте, то більша ймовірність, що порушник «передасть» об’єкт комусь іншому, і вам доведеться починати все спочатку.
Четверте: якщо ви бачите, що на вашій землі з’явилася чужа будівля, фіксуйте все одразу. Викликайте поліцію, звертайтеся до Держгеокадастру із заявою про перевірку. Кожен задокументований епізод – це цеглинка у фундаменті майбутньої судової справи.
І ще одне: якщо суд призначає експертизу – докладіть максимум зусиль, щоб вона відбулася. Надайте експерту всі потрібні документи, навіть якщо для цього доведеться піднімати архіви. Без висновку експерта ваші шанси на успіх різко знижуються.
Укрзалізниця у справі № 904/1661/23 пройшла довгий шлях від першої інстанції до Верховного Суду, але так і не змогла переконати суд у тому, що її вимоги спрямовані проти правильних відповідачів. Цей випадок – наочна ілюстрація того, що навіть очевидна на перший погляд ситуація може виявитися юридично значно складнішою. І що правильне визначення відповідача в негаторному позові – це не технічна формальність, а запорука успіху всієї справи.
