Незаконна мобілізація вчителя – це вже порушення закону. Але чи достатньо цього, щоб суд зобов’язав армію звільнити людину? Верховний Суд у травні 2026 року дав чітку відповідь у справі № 620/183/23: ні, недостатньо. І ця відповідь важлива для тисяч людей, які опинилися в схожій ситуації.
Що сталося: коротко про справу
Учитель ліцею потрапив до лав Збройних Сил України у квітні 2022 року. За законом він мав право на відстрочку від призову – педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, які працюють на основному місці більше ніж на 0,75 ставки, захищені абзацом третім частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII).
Людина пішла до суду з трьома вимогами: визнати мобілізацію незаконною, зобов’язати військову частину звільнити його зі служби та встановити судовий контроль за виконанням рішення.
Суди двох інстанцій – Чернігівський окружний адміністративний суд і Шостий апеляційний адміністративний суд – частково задовольнили позов. Вони визнали, що призов справді був протиправним. Але звільняти з армії відмовилися.
Позивач оскаржив таке рішення до Верховного Суду. І програв.
Де проходить юридична межа
Тут головний момент, який варто зрозуміти кожному, хто стикається з подібною ситуацією.
У праві існують два різних поняття, які легко переплутати:
- право на відстрочку від призову – виникає до того, як людина стає військовослужбовцем, і регулюється статтею 23 Закону № 3543-XII;
- право на звільнення з військової служби – виникає вже після набуття статусу військовослужбовця, і регулюється статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (Закон № 2232-XII).
Це не просто різні назви одного явища. Це різні правові категорії з різними підставами і різними наслідками. Верховний Суд прямо наголосив: наявність права на відстрочку не є автоматично підставою для звільнення з служби після того, як призов відбувся.
Чому важлива дата призову
Відстрочка від мобілізації – це не пасивне право, яке захищає само по собі. Щоб воно спрацювало, потрібно діяти.
Людина зобов’язана сама звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою і документами, що підтверджують право на відстрочку. Зробити це потрібно до моменту призову. Частина одинадцята статті 38 Закону № 2232-XII навіть встановлює семиденний строк для повідомлення органу військового обліку про зміну місця роботи чи посади.
У цій справі матеріали не містили жодних доказів того, що вчитель звертався за оформленням відстрочки до мобілізації. Він просто не встиг або не знав, що треба це робити.
Після того як людину призвали і зарахували до списків особового складу військової частини, вона стала військовослужбовцем. А далі діють уже зовсім інші правила.
Що каже закон про ВО та ВС щодо звільнення під час воєнного стану
В умовах воєнного стану звільнення з військової служби можливе виключно з підстав, прямо перелічених у частині четвертій статті 26 Закону № 2232-XII. Перелік закритий – розширювати його на власний розсуд суд не може.
Скаржник у касаційній скарзі наполягав: раз мобілізація визнана незаконною, суд має перебрати на себе повноваження і зобов’язати армію звільнити людину. Верховний Суд із таким підходом не погодився. Констатація протиправності призову не породжує нової підстави для звільнення, якої немає в законі.
Чесно кажучи, позиція суду логічна: якби кожен випадок порушення при призові автоматично тягнув звільнення, це б відкрило практично необмежені можливості для уникнення служби в умовах воєнного часу.
Що означає «протиправний призов» на практиці
Визнання призову протиправним – це не порожнє рішення. Воно фіксує порушення з боку державного органу і може мати наслідки, наприклад, для відшкодування шкоди чи дисциплінарної відповідальності посадових осіб.
Але на статус військовослужбовця і його обов’язки це рішення не впливає. Особа вже набула цього статусу, і повернути попереднє становище можна лише через підстави, передбачені законодавством про військову службу.
Верховний Суд при цьому зробив важливе застереження: оцінка наслідків призову людини, яка мала право на відстрочку, завжди залежить від конкретних обставин. До уваги береться поведінка самої особи щодо реалізації цього права, характер порушень і те, на якій стадії знаходяться правовідносини.
Клопотання про розгляд Великою Палатою: чому відмовили
Позивач також просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що тут є виключна правова проблема. Колегія суддів відмовила.
Підстави для такої передачі визначені статтями 346 і 347 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд вирішив, що клопотання не містить належного правового обґрунтування, а насправді зводиться до незгоди з позицією судів попередніх інстанцій. Спір цілком вирішується наявними нормами права без потреби у додатковому тлумаченні на рівні Великої Палати.
Касаційну скаргу залишили без задоволення, рішення попередніх інстанцій – без змін. Постанова Верховного Суду від 14 травня 2026 року є остаточною й оскарженню не підлягає.
Ключевий урок із цієї справи: якщо ви відноситесь до категорії осіб, які мають право на відстрочку від мобілізації за законом, не чекайте, поки проблема вирішиться сама. Потрібно оформити відстрочку до призову – самостійно, з документами, через територіальний центр комплектування. Після того як призов відбувся, право на відстрочку вже не врятує від служби.
