Уявіть собі картину. До вашого підприємства приходить позапланова перевірка. Контролюючий орган витрачає тиждень на вивчення документів, знаходить «порушень» майже на шість мільйонів гривень і радісно виставляє податкові повідомлення-рішення. Ситуація, м’яко кажучи, неприємна. Але саме так сталося з ТОВ «Генпрофбуд» – і знаєте що? У фіналі цієї історії бізнес виграв. Давайте розберімося, як одна-єдина ухвала слідчого судді перетворила «залізобетонні» докази податкової на юридичний пил.
Що трапилося насправді
У лютому 2018 року Головне управління ДФС у місті Києві провело позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Генпрофбуд». Приводом стала фінансово-господарська діяльність компанії з вісьмома контрагентами за період з 01.01.2014 по 19.09.2017.
За результатами перевірки податковий орган склав акт, у якому зафіксував два порушення. По-перше – заниження податку на додану вартість на суму понад 5 мільйонів гривень через нібито безтоварні операції з контрагентами. По-друге – ненадання платником податків документів під час перевірки. На підставі цього акту 22 березня 2018 року винесли два податкові повідомлення-рішення: одне на штраф у 510 гривень за ненадані документи, а інше – на 5 953 568,75 гривень донарахованого ПДВ разом зі штрафними санкціями.
ТОВ «Генпрофбуд» із таким розкладом не погодилося й пішло до суду. І не прогадало.
Один нюанс, який змінив усе
Суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на, здавалося б, технічну деталь. Перевірку призначили на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України – мовляв, є ухвала слідчого судді, тому перевірка законна.
Але коли судді уважно прочитали ту саму ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року у справі №757/54628/17-к, з’ясувалося цікаве. Слідчий суддя надав лише дозвіл на призначення перевірки у межах кримінального провадження. А от саму перевірку – не призначав.
Відчуваєте різницю? Дозвіл – це одне. Призначення – зовсім інше. Підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України вимагає саме судового рішення про призначення перевірки. Не «дозволу на призначення», не «погодження», не «благословення». Саме призначення.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи касаційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві, підтвердив: податковий орган помилився. І помилився фатально.
Колегія суддів наголосила: контролюючі органи зобов’язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України. Якщо ухвала слідчого судді лише дозволяє призначити перевірку, але не призначає її – цього недостатньо для запуску процедури за підпунктом 78.1.11. А отже, вся перевірка – незаконна від самого початку.
Тут важливий момент. Верховний Суд послався на власну попередню практику: аналогічні позиції були висловлені у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №813/1302/16, постанові від 26 січня 2021 року у справі №820/2775/17 та постанові від 4 вересня 2020 року у справі №826/20081/16. Тобто це не випадковість, а стала судова практика.
«Плоди отруйного дерева» – доктрина, яка врятувала бізнес
І ось ми підійшли до найцікавішого. Що робити з результатами незаконної перевірки? Невже податковий орган може сказати: «Ну, перевірку призначили з порушенням, але ж порушення-то ми знайшли справжні»?
Ні. Верховний Суд застосував доктрину «плодів отруйного дерева», сформульовану Європейським судом з прав людини. Суть її проста й невблаганна: якщо джерело доказів неналежне, то й усі докази, отримані з цього джерела, – так само неналежні. Інакше кажучи, з отруйного дерева не ростуть їстівні плоди.
Цей принцип ЄСПЛ застосовував у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Балицький проти України», «Шабельник проти України». У контексті податкових спорів це означає: якщо перевірку призначено з порушенням закону, то всі матеріали, зібрані під час такої перевірки, не можуть бути доказами. А податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі цих матеріалів, підлягають скасуванню.
Чому ще й штраф за ненадані документи скасували
Окремо варто згадати про податкове повідомлення-рішення на 510 гривень – за нібито ненадання документів під час перевірки. Суди з’ясували, що запит податкового органу не відповідав вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. А якщо запит оформлено неправильно – платник податків не зобов’язаний на нього відповідати.
Тут спрацював принцип, який часто недооцінюють: форма має значення. Не можна написати запит «на колінці» й потім карати бізнес за те, що він його проігнорував. Пункт 85.2 статті 85 ПК України дійсно зобов’язує платника надавати документи – але лише на належним чином оформлений запит.
Що це означає для вас
Постанова Верховного Суду у справі №826/10486/18 – не просто черговий судовий акт. Це потужний інструмент захисту для бізнесу. Ось кілька практичних висновків, які можна зробити з цієї справи.
Коли до вас приходить позапланова перевірка – завжди перевіряйте підстави. Якщо податковий орган посилається на ухвалу слідчого судді, читайте цю ухвалу уважно. Що саме в ній написано: «призначити перевірку» чи «надати дозвіл на призначення»? Це не гра слів, а принципова юридична різниця.
Друге: будь-який запит податкового органу має відповідати вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України. Підпис керівника, чітко вказані підстави, перелік конкретних документів, печатка – якщо чогось немає, запит можна оскаржувати.
І третє, найголовніше: незаконна податкова перевірка – це не просто формальне порушення, яке можна «пробачити». Це отруйне дерево, плоди якого суд не прийме. Якщо вам донарахували податки за результатами перевірки, проведеної без належних правових підстав – ви маєте всі шанси скасувати такі донарахування в суді.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду залишила рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві – без задоволення. Податкові повідомлення-рішення №1622615147 та №1632615147 від 22 березня 2018 року були скасовані остаточно.
