Оскарження рішення ВЛК – тема, яка сьогодні хвилює тисячі військовозобов’язаних. Коли лікарська комісія визнає вас придатним до служби, а ви відчуваєте, що стан здоров’я цьому не відповідає, – перший інстинкт одразу бігти до суду. Але чи завжди це правильно? Свіжа справа №240/5625/26, яку розглянув Житомирський окружний адміністративний суд 10 червня 2026 року, дає доволі несподівану відповідь.
Давайте розберемо цю історію покроково, бо в ній є кілька принципових моментів, які можуть стати у пригоді кожному, хто планує оскарження рішення ВЛК.
Що сталося з військовозобов’язаним
Уявіть: людина проходить медичний огляд, має серйозні проблеми зі слухом – повна глухота на праве вухо, хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість. Плюс гіпертензивний синдром і множинний ускладнений карієс. До цього, 14 грудня 2025 року, інша ВЛК уже визнавала його тимчасово непридатним до 19 грудня 2025 року через вроджену ваду розвитку вуха.
Та 19 грудня 2025 року ВЛК при місцевому ТЦК та СП виносить вердикт: придатний до військової служби. Довідка №2025-1219-1129-2610-3, статті 39в, 36в, 49в графи ІІ Розкладу хвороб – і все, жодних обмежень.
Чесно кажучи, ситуація виглядає щонайменше дивно. Як можна бути спочатку тимчасово непридатним, а за п’ять днів – абсолютно придатним? Саме це й обурило позивача.
Перша спроба: скарга до ЦВЛК
Адвокат в інтересах військовозобов’язаного подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України. І тут стався перший «дзвіночок» – ЦВЛК відповіла листом №598/4/1161 від 14 січня 2026 року, а не повноцінною вмотивованою постановою.
У листі було сказано приблизно таке: усі результати обстежень враховано, статті Розкладу хвороб застосовано правильно, а наявність інших захворювань не підтверджено обґрунтованою медичною документацією. Стандартне формулювання, яке, погодьтеся, не дуже схоже на глибокий аналіз конкретної медичної ситуації.
І от тут починається найцікавіше з юридичного погляду.
Чому суд не став оцінювати саме медичне рішення
Коли справа дійшла до Житомирського окружного адміністративного суду, той нагадав фундаментальний принцип: оскарження рішення ВЛК у суді можливе, але не будь-якого рішення і не в будь-який спосіб.
Річ у тім, що ВЛК при ТЦК та СП належить до позаштатних постійно діючих комісій. І відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністра оборони №402 від 14 серпня 2008 року), постанови таких комісій оскаржуються не одразу до суду, а за підпорядкованістю – до ВЛК вищого рівня.
Суд послався на усталену практику Верховного Суду. Зокрема, постанови від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 та від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 чітко визначають: адміністративний суд не є спеціалізованою медичною установою. Він не може оцінювати, чи правильно лікарі застосували методи огляду, чи коректно встановили діагноз, чи вірно співвіднесли його зі статтями Розкладу хвороб. Це дискреційні повноваження ВЛК.
Іншими словами, суд не перевіряє, чи справді у вас глухота IV ступеня, а чи тільки II. Він перевіряє процедуру – чи дотримано законний порядок ухвалення рішення.
А от що суд таки побачив
Попри відмову скасовувати саму довідку ВЛК, суд виявив серйозний процедурний дефект у діях ЦВЛК. І цей момент – чи не найважливіший у всій справі для тих, хто проходить через оскарження рішення ВЛК.
Центральна військово-лікарська комісія, розглядаючи скаргу позивача, фактично обмежилася відпискою. Жодного повного аналізу медичної документації, жодної конкретики щодо того, які саме документи досліджувалися, як співвідносилися діагнози з нормами Розкладу хвороб. Просто загальна фраза: «прийнято вірно, підстави для перегляду відсутні».
Суд звернув увагу, що згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, ЦВЛК має право переглядати, скасовувати та затверджувати постанови будь-якої ВЛК. Але це право передбачає обов’язок провести повноцінний аналіз, а не формально відповісти листом.
Крім того, представник позивача у додаткових поясненнях вказав, що під час медичного огляду не було проведено низку обов’язкових обстежень: аналізу крові на ВІЛ, антиген до вірусу гепатиту В, антитіла до вірусу гепатиту С, рентгену органів грудної клітки, електрокардіографічного дослідження. Це вже питання не медичної оцінки, а дотримання процедури.
Чим усе закінчилося
Суд ухвалив цікаве соломонове рішення. Він відмовив у визнанні протиправною та скасуванні довідки ВЛК від 19 грудня 2025 року – саме тому, що такі рішення мають проходити процедуру оскарження за підпорядкованістю, перш ніж потрапити до суду.
Але водночас суд визнав протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України. І зобов’язав її повторно розглянути скаргу, подану в інтересах військовозобов’язаного 26 грудня 2025 року, з урахуванням усіх зауважень, викладених у судовому рішенні.
Позивачу також частково компенсували судовий збір – 1331,20 грн з майже 2662 грн сплачених.
Практичний урок
Ця справа наочно показує: якщо ви плануєте оскарження рішення ВЛК, спершу варто вичерпати весь адміністративний ланцюжок. Постанова ВЛК при ТЦК – скарга до обласної ВЛК або ЦВЛК – і лише потім, якщо там ухвалили повноцінну постанову (а не лист-відписку), можна йти до суду.
І ще одне: коли отримуєте відповідь від ЦВЛК у формі звичайного листа без жодної конкретики – це привід не опускати руки, а фіксувати бездіяльність органу. Саме така стратегія спрацювала у справі №240/5625/26, де суд чітко дав зрозуміти: формальна відписка не дорівнює належному розгляду скарги.
Колеги-юристи іноді забувають про цей нюанс і одразу кидаються оскаржувати рішення ВЛК по суті. Але ж у адміністративному процесі процедура часто важить не менше, ніж зміст. І це той випадок, коли саме процесуальна помилка відповідача відкриває шлях до захисту прав, навіть якщо суд не може втручатися в медичну оцінку як таку.
