Оскарження штрафу ТЦК за неявку – тема, яка сьогодні турбує багатьох. Уявіть ситуацію: ви отримуєте постанову про накладення 17 000 гривень штрафу. Причина – нібито не з’явилися за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Але ви ту повістку навіть у руках не тримали. Знайома історія? Саме її нещодавно розглядав Дніпровський районний суд Дніпропетровської області. І рішення у цій справі може стати в нагоді кожному, хто опинився в подібних обставинах.
Що сталося: коротко про фабулу справи
Отже, маємо позивача. У січні 2025 року йому нібито надіслали повістку №1700161 – виклик до ТЦК на 16 січня 2025 року на 14:00 для звірки облікових даних. Повістку відправили поштою: рекомендоване відправлення №0610220281666.
Пройшло майже десять місяців. І ось 24 листопада 2025 року офіцер ТЦК складає протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суть порушення: не з’явився за викликом, причини неявки не повідомив.
А 28 листопада, через чотири дні після протоколу, виконувач обов’язків начальника ТЦК виносить постанову – 17 000 гривень штрафу в дохід держави.
Позивач із цим категорично не погодився. У поясненнях до протоколу він прямо вказав: повістку не отримував. А згодом подав позов до суду і вимагав не лише скасувати штраф, а й повністю закрити справу.
Що каже закон про обов’язок з’являтися за повісткою
Тут важливий момент. Частина 3 статті 210-1 КУпАП – це норма, яка карає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Штраф для громадян – від 17 000 до 25 500 гривень. Цифри, погодьтеся, серйозні.
А що саме вважається порушенням? Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у статті 22 каже чітко: громадяни зобов’язані з’являтися за викликом до ТЦК у строки, зазначені в отриманих ними документах. Ключове слово тут – «отриманих».
І ось де криється головна проблема багатьох справ. ТЦК може надіслати повістку поштою – це передбачено пунктом 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації. Але пункт 41 того ж Порядку визначає, що саме є належним підтвердженням оповіщення.
Варіантів лише три:
- особа особисто отримала лист (це підтверджено інформацією від поштового оператора);
- у поштовому повідомленні стоїть відмітка про відмову від отримання;
- у повідомленні стоїть відмітка про відсутність особи за адресою проживання.
Без одного з цих трьох доказів усе інше – лише припущення. І жодного юридичного значення воно не має.
Чому суд став на бік позивача
А тепер найцікавіше. Суд дослідив матеріали справи і виявив: відповідач – тобто ТЦК – не надав жодного підтвердження того, що позивач отримав (або не отримав) поштове відправлення з повісткою.
Чесно кажучи, це дивовижний прокол. Адже йшлося про звичайний трекінг поштового відправлення. Достатньо було перевірити статус листа №0610220281666 на сайті Укрпошти або зробити офіційний запит до поштового оператора. Але цього зроблено не було.
Суд у своєму рішенні прямо вказав: без підтвердження отримання чи неотримання повістки неможливо об’єктивно встановити факт порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку.
Іншими словами: немає доказу вручення – немає складу правопорушення. Логіка проста й невблаганна. Як можна звинуватити людину в неявці за викликом, якщо сам факт виклику залишився недоведеним?
Суд також послався на пункт 1 частини 1 статті 247 КУпАП – це норма, яка передбачає закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу правопорушення. Саме на цій підставі провадження й було закрито.
Практичний урок: як працює оскарження штрафу ТЦК за неявку
Оскарження штрафу ТЦК за неявку – не якась абстрактна юридична процедура. Це цілком реальний механізм захисту, якщо ваші права порушено. І справа, яку ми розбираємо, дає кілька чітких орієнтирів.
По-перше, тягар доказування лежить на тому, хто звинувачує. У адміністративних справах це орган, який виніс постанову. Не ви повинні доводити, що не отримували повістку. Це ТЦК має довести, що ви її отримали – або що ви відмовилися від отримання, або що вас не було за адресою.
По-друге, сам факт відправлення повістки поштою ще нічого не означає. Юридичне значення має лише підтверджений факт вручення або відмови. Усе інше – нуль.
По-третє, не бійтеся подавати позов. Суд у цій справі не лише скасував штраф, а й стягнув із ТЦК судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок на користь позивача. Тобто фінансові витрати на оскарження компенсуються.
До речі, позивач просив також відшкодувати витрати на правничу допомогу. Тобто теоретично можна компенсувати й послуги адвоката – хоча в цьому конкретному рішенні суд окремо це питання не виділив.
Процедура: що варто знати заздалегідь
Справи за статтею 210-1 КУпАП розглядають керівники ТЦК – це прямо передбачено статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова виноситься за місцем вчинення правопорушення, або за місцем перебування особи на військовому обліку, або за місцем виявлення порушення (стаття 276 КУпАП).
Оскарження штрафу за неявку до ТЦК відбувається через адміністративний позов до місцевого загального суду. Строк – десять днів із дня винесення постанови. Суд розглядає справу за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
І тут є один прикрий момент, про який варто знати заздалегідь. У багатьох випадках ТЦК оформлює протокол і майже одразу виносить постанову – без присутності особи. Як у нашому випадку: протокол від 24 листопада, постанова від 28 листопада. Людина просто отримує вже готовий штраф поштою.
Але це не означає, що ви безсилі. Якраз навпаки: відсутність належного повідомлення про розгляд справи – додатковий аргумент для скасування постанови. Головне – не пропустити десятиденний строк на оскарження.
Коротка ремарка щодо нормативної бази. У судовому рішенні фігурують два ключові акти: частина 3 статті 210-1 КУпАП та стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Саме навколо них будується аргументація у подібних справах. І не забувайте про статтю 251 КУпАП – вона визначає, що є доказами у справах про адміністративні правопорушення. Жодних магічних формул там немає: лише документи, пояснення, речові докази.
Коли йдеться про оскарження штрафу ТЦК за неявку, увага до деталей вирішує все. Чи зберігся трекінг поштового відправлення? Чи є відмітка про вручення? Чи повідомили вас про дату розгляду справи? Кожна така дрібниця може стати вирішальним аргументом у суді.
Ситуація позивача з цієї справи – не унікальна. Сотні, якщо не тисячі людей стикаються зі схожими обставинами: повістка десь загубилася, людина про неї не знає, а штраф уже виписано. Судова практика поступово формується, і рішення на кшталт цього показують: формальний підхід ТЦК без належної доказової бази суди не підтримують. Факт відправлення повістки і факт її отримання – це дві різні речі. Юридичну вагу має лише друге.
