Міністерство юстиції надало роз’яснення щодо особливостей управління майном дитини.
Відповідно до законодавства, батьки мають право управляти майном своєї малолітньої дитини і для більшості дій з управління ніякі спеціальні дозволи батькам не потрібні, окрім чітко визначених в законі випадків. Разом з правом управляння майном дитини на батьків також покладається обов’язок дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. В тому разі, коли дитина сама вже може розуміти та визначати свої потреби та інтереси, батьки повинні їх враховувати.
Дії з управління майном дитини, які батьки не можуть вчиняти без дозволу
На певні дії з майном дитини батькам слід отримати попередній дозвіл від органу опіки та піклування:
Надавати письмові зобов’язання від імені малолітньої дитини;
Відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;
Вчиняти правочини щодо:
- об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, власником або користувачем яких є малолітня дитина;
- відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітня дитина.
Перед вчиненням таких правочинів щодо майна дитини батькам слід звернутись до органу опіки та піклування за дозволом. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Органи опіки та піклування може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, котрі визначені у статті 177 Сімейного кодексу України.
