Що таке перевищення службових повноважень і де проходить межа між законним примусом і злочином? Верховний Суд нещодавно розставив важливі акценти в цьому питанні, залишивши без змін виправдувальний вирок патрульному поліцейському. Давайте розберемо цю історію детально – вона добре показує, як стаття 365 Кримінального кодексу України працює на практиці.
Із чого все почалося
Грудневий ранок 2015 року. Екіпаж патрульної поліції – лейтенант та інспектор – помічають на узбіччі вулиці Кіото в Києві автомобіль «Рено Кенго» з причепом для продажу кави. На причепі немає номерного знаку. Поліцейські зупиняються перевірити документи.
Водій, назвемо його паном Б., документів при собі не має. Пояснює, що знайомий може підвезти. Телефонує йому. Чекають. Через пів години документів так і немає. Поліцейські пропонують проїхати до відділку для складання протоколу. Пан Б. нервує, починає чинити опір. До нього застосовують фізичну силу й намагаються надягнути кайданки.
Саме в цей момент на місце прибуває той самий знайомий – пан К. Паркується на тротуарі, дістає телефон і починає знімати. Вимагає пояснити, чому затримують його товариша. Поліцейські наказують відійти й не заважати. Пан К. не реагує. За свідченнями напарниці інспектора, він підходив дуже близько, завдавав їй ударів по руках, хапав патрульного за одяг.
Що відбувається далі – ключовий момент усієї справи. Інспектор поліції застосовує до пана К. газовий балончик «Терен 4-М». Причому двічі: першого разу потерпілий ухилився, другого – отримав речовину в обличчя. Як наслідок – легкі тілесні ушкодження, зафіксовані судово-медичною експертизою.
У чому звинуватили патрульного
Сторона обвинувачення кваліфікувала дії інспектора за частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України. Суть обвинувачення: працівник правоохоронного органу умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, із застосуванням спеціальних засобів.
Аргументи прокуратури зводилися до такого. Пан К. не чинив опору, стояв осторонь, лише знімав на телефон. Жодної загрози для поліцейських він не становив. Газовий балончик застосували без попередження, що суперечить статті 43 Закону України «Про Національну поліцію». А отже – перед нами класичне перевищення службових повноважень.
Крім того, прокурор наполягав: навіть якщо не брати до уваги істотну шкоду, сам факт умисного застосування насильства, яке явно виходить за межі повноважень, уже є злочином. Посилався на практику Верховного Суду у справах № 301/2178/13-к, № 645/588/15-к та № 749/19/22.
Чому суди вирішили інакше
Деснянський районний суд Києва, а за ним і Київський апеляційний суд дійшли протилежного висновку. Вирок від 15 червня 2023 року – виправдувальний. Підстав для засудження за частиною другою статті 365 КК не знайшли.
Чому? Суд першої інстанції встановив кілька важливих фактів. По-перше, поліцейські були у форменому одязі, ідентифікували себе, висували законні вимоги не перешкоджати затриманню. По-друге, пан К. ці вимоги проігнорував – підходив близько, втручався в дії патрульних. І, по-третє, обидва поліцейських отримали тілесні ушкодження під час інциденту. Локалізація цих ушкоджень, до речі, підтверджувала показання напарниці інспектора щодо агресивної поведінки пана К.
Іншими словами, суд побачив не свавілля, а правомірне застосування сили для припинення протиправної поведінки. Статті 42 і 45 Закону України «Про Національну поліцію» дозволяють використовувати спецзасоби – зокрема споряджені речовинами сльозогінної дії – для припинення опору або перешкоджання законним діям поліцейського. Інтенсивність примусу при цьому має бути пропорційною ситуації.
Суд також нагадав: частина друга статті 62 цього ж Закону прямо встановлює, що законні вимоги поліцейського обов’язкові для виконання.
Що сказав Верховний Суд
7 травня 2026 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду поставила крапку в цій справі. Касаційну скаргу прокурора залишили без задоволення, ухвалу апеляційного суду – без змін.
У постанові Верховний Суд наголосив: для кваліфікації за частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України вирішальним є не сам факт застосування спецзасобів і навіть не заподіяння тілесних ушкоджень. Головне – чи були дії поліцейського такими, що явно виходили за межі наданих йому прав.
Тут важливий нюанс. Вказівка закону на «явний вихід» за межі повноважень означає, що цей вихід має бути очевидним і безсумнівним передусім для самого поліцейського. Тобто він повинен усвідомлювати, що діє протиправно. Якщо ж поліцейський переконаний, що застосовує силу в межах закону – для припинення правопорушення, для самозахисту чи захисту колеги, – говорити про умисне перевищення службових повноважень не можна.
Суд також підтвердив ключовий принцип: правомірне застосування заходів примусу виключає об’єктивну сторону злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК. Навіть якщо особі заподіяно легкі тілесні ушкодження. Це не просто деталь – це принципова позиція, яка розмежовує законний примус і кримінальне діяння.
Крім того, Верховний Суд відкинув посилання прокурора на практику в інших справах. Правові позиції з постанов від 5 грудня 2018 року, 15 січня 2019 року та 22 травня 2024 року стосувалися інших фактичних обставин і не могли бути застосовані за аналогією.
Про допустимість доказів: важливий технічний момент
Окремо варто згадати історію з відеозаписами. Обвинувачення надало два DVD-R диски із записами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських. Проте суд першої інстанції визнав їх недопустимими доказами.
Причина – суто процесуальна. Записи на дисках не були оригіналами. Процес копіювання не зафіксували. Джерело отримання даних залишилося невідомим. А головне – диски отримали ще до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто з порушенням порядку, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України.
Апеляційний суд повторно дослідив ці докази й погодився з висновком про недопустимість. Верховний Суд також не знайшов підстав для перегляду цього рішення.
Без цих відеозаписів позиція обвинувачення суттєво ослабла. А наявних доказів – показань свідків, висновків експертиз, письмових документів – виявилося недостатньо для доведення вини поза розумним сумнівом. І тут спрацював фундаментальний принцип: якщо сторона обвинувачення не переконала суд у єдино можливій версії подій, сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого.
Про що насправді ця історія
Це рішення показує, як працює презумпція невинуватості в реальному, а не паперовому правосудді. І водночас воно демонструє: стаття 365 Кримінального кодексу України не працює за принципом «будь-яке застосування сили поліцейським – це перевищення службових повноважень». Закон проводить чітку межу.
Якщо спецзасіб застосовано на підставі, у спосіб і в межах, визначених Законом «Про Національну поліцію», – це законний примус, а не злочин. І суди трьох інстанцій підтвердили: у конкретній ситуації грудня 2015-го патрульний цю межу не перетнув.
Для пересічного громадянина звідси випливає простий, але важливий урок. Якщо ви не згодні з діями поліції – фіксуйте, подавайте скарги, звертайтеся до суду. Але не перешкоджайте, коли патрульний виконує свою роботу. Інакше ризикуєте отримати цілком законне застосування сили у відповідь – і жоден суд не визнає це перевищенням службових повноважень.
