Напад на військових ТЦК на Сихові став не просто черговим інцидентом у новинах, а тривожним дзвінком для всієї мобілізаційної системи. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець відреагував не лише осудом нападників, а й закликом до Міністерства оборони терміново створити робочу групу з мобілізації, щоб зупинити хвилю радикалізації. Його допис у соцмережах розставив акценти так, що стало зрозуміло – проблема глибша за один перевернутий автомобіль.
Перший дзвінок, який не почули
Увечері того дня група людей у Сихівському районі Львова напала на військовослужбовців територіального центру комплектування, пошкодила службовий транспорт, перевернула автівку. У соцмережах одразу спалахнула дискусія: хтось обурювався діями натовпу, хтось розумів їхню злість. І це не просто побутова агресія. Коли мирні громадяни вдаються до фізичного насильства проти представників військової структури у воєнний час – це маркер того, що в системі накопичилася критична маса недовіри.
Кожен, хто стежить за новинами, чув десятки історій про те, як повістки вручають із порушеннями, як ігнорують законні підстави для відстрочки, як військово-лікарські комісії приймають рішення за лічені хвилини без належного обстеження. Люди звертаються до органів влади, пишуть скарги, але результатів часто не бачать. І коли замість діалогу вони отримують мовчання або відписки, розчарування перетворюється на лють. Напад на військових ТЦК на Сихові – це, на жаль, не поодинокий випадок, а симптом того, що така лють уже вихлюпується назовні.
Від недовіри до радикалізації: що сказав омбудсман
Дмитро Лубінець у своєму зверненні чітко розмежував: насильство не може бути способом захисту прав. Пошкодження службового майна, напад на військовослужбовців – дії, які мають ознаки кримінального правопорушення, і за них настає відповідальність. Водночас він наголосив: саме систематичні порушення під час мобілізації підштовхують суспільство до радикальних настроїв. «Коли люди роками повідомляють про можливі порушення прав, але не бачать належної правової оцінки, це неминуче створює ще більші проблеми», – написав омбудсман.
Це нагадує ситуацію, коли у квартирі постійно протікає труба, а комунальники відповідають: «чекайте, у нас черга». Людина терпить місяцями, а потім одного дня зривається і власноруч роздовбує стіну. Недовіра накопичується так само – краплина за краплиною, поки не станеться вибух. Саме тому Лубінець назвав пряму залежність між неефективністю мобілізаційних процедур і радикалізацією суспільства. І це не оціночне судження, а констатація факту, підкріплена сотнями звернень громадян.
Чому робоча група з мобілізації – це не просто формальність
Пропозиція омбудсмана не зводиться до створення чергової комісії, яка збереться двічі й випустить ні до чого не зобов’язуючий протокол. Йдеться про комплексний перегляд усіх мобілізаційних процедур. Ідеться про аудит ланцюжка від вручення повістки до роботи військово-лікарських комісій та реального механізму оскарження неправомірних дій. Така робоча група мала б не лише вивчити нормативну базу, а й почути голос тих, кого ця база безпосередньо зачіпає.
Уявіть собі мобілізацію як величезний конвеєр. Якщо десь заклинило – ламається вся лінія. Зараз ми бачимо, що «заклинило» одразу в кількох вузлах: критерії придатності, порядок оповіщення, відповідальність посадовців за помилки. І поки ці вузли не полагодять, будь-який наступний інцидент, схожий на напад на військових ТЦК на Сихові, лише поглиблюватиме прірву між суспільством і державою. Лубінець, по суті, запропонував не замазувати тріщину, а перебрати механізм повністю.
Як повернути довіру: закон один для всіх
Окремо омбудсман наголосив на принципі, який зазвичай згадують у передвиборчих гаслах, але який життєво необхідний саме в таких кризових ситуаціях: закон повинен бути один для всіх. Не має значення, хто його порушив – громадянин, який у відчаї напав на представників ТЦК, чи посадова особа, яка свідомо порушила процедуру мобілізації. У кожному випадку потрібне об’єктивне розслідування, а кожне порушення має отримати адекватну правову оцінку. Тільки так можна почати відновлювати ту саму довіру, без якої неможливий суспільний договір під час війни.
Люди не проти обов’язку. Вони проти відчуття, що цей обов’язок лягає на одних, а інші вміло його уникають завдяки зв’язкам чи грошам. І поки в соцмережах ширяться відео, як когось затримують просто на вулиці попри законні підстави для відстрочки, тоді як інший спокійно виїжджає за кордон, жодна агітація не спрацює. Реформа мобілізаційних процесів, про яку каже омбудсман, має стартувати не з нових гасел, а з реальних, видимих кожному змін у роботі ТЦК, військових комісаріатів, поліції.
Через день після подій на Сихові стало зрозуміло: стара модель, заснована на презумпції «держава завжди права», більше не працює. Держава повинна довести, що вона здатна не лише вимагати виконання закону, а й сама неухильно його виконувати. І створення робочої групи – це лише перший крок, який має завершитися конкретними рішеннями, а не черговими звітами для галочки. Бо якщо реакцією на цей заклик стане тиша, наступного разу може бути значно гучніше.
