Уявіть: ви подали заяву на відстрочку від призову, зібрали всі документи, а через два дні вас все одно мобілізують. Звучить як абсурд? Саме така ситуація сталася з військовозобов’язаним, який звернувся до суду – і виграв. Рівненський окружний адміністративний суд 13 липня 2026 року ухвалив рішення у справі №460/9184/26, яке розставило важливі крапки над «і» в питанні мобілізації тих, хто чекає на розгляд своєї заяви.
Що трапилося
Чоловік перебував на військовому обліку в одному з територіальних центрів комплектування. 4 травня 2026 року він подав до ТЦК заяву про надання відстрочки від призову на підставі частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Підстава була вагомою: він виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років. А це, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 23 згаданого закону, – пряма заборона на призов.
Але далі події розвивалися стрімко. Вже 6 травня, тобто через два дні після подання заяви, начальник ТЦК видав наказ №1569, яким призвав чоловіка на військову службу під час мобілізації. А 8 травня командир військової частини своїм наказом №128 зарахував його до списків особового складу.
Комісія, яка мала розглянути заяву про відстрочку, свого рішення на той момент ще не ухвалила. І це – ключовий момент всієї історії. Саме навколо нього і розгорнувся судовий спір.
Що каже закон
Тут важливий момент: порядок надання відстрочки регулюється не лише Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а й Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі – Порядок №560).
І ось що в ньому сказано. Пункт 60 Порядку №560 містить пряму й недвозначну заборону: до ухвалення комісією рішення щодо надання відстрочки військовозобов’язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Жодних винятків. Жодних «але».
Більше того, пункт 63 того ж Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період забороняє навіть направляти такого військовозобов’язаного на медичний огляд. Тобто весь процес призову – від медичної комісії до відправки у військову частину – ставиться на паузу до того моменту, поки комісія не скаже своє слово.
У цій справі комісія свого слова не сказала. Заяву просто не розглянули. А наказ про призов – видали.
Чому це важливо
Суд встановив: на момент призову жодного рішення за заявою про відстрочку від призову не існувало. А раз так – призов був незаконним. І це не просто формальність, за якою можна було б закрити очі.
Коли чоловік подав заяву з підтвердними документами про те, що він виховує дитину з інвалідністю, ТЦК зобов’язаний був передати ці матеріали на розгляд комісії. Комісія, своєю чергою, мала протягом семи днів ухвалити рішення: надати відстрочку або відмовити. І тільки після відмови – направляти на медогляд і далі за процедурою.
Натомість усе пішло зовсім іншим шляхом. Заяву проігнорували, а людину мобілізували. Причому зверніть увагу на швидкість: заяву подано 4 травня, а наказ про призов датований 6 травня. Тобто пройшло два дні – навіть менше, ніж мінімальний строк для розгляду.
Суд визнав обидва накази протиправними. Перший – наказ начальника ТЦК про призов. Другий – наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу. Логіка тут проста й послідовна: якщо призов незаконний, то й зарахування до частини, здійснене на підставі цього призову, не має законної сили.
Що вирішив суд
Рішенням у справі №460/9184/26 суд повністю задовольнив позов. Наказ про призов скасовано. Наказ про зарахування до списків частини скасовано. А військову частину зобов’язали звільнити чоловіка з військової служби та виключити його зі списків особового складу.
Крім того, суд звернув увагу на цікаву деталь. Військова частина, коли видавала свій наказ про зарахування, загалом не мала підстав сумніватися в законності дій ТЦК. За звичайною процедурою частина отримує іменні списки команд від територіального центру комплектування і на їх підставі зараховує людей. Командир не зобов’язаний перевіряти, чи дотримався ТЦК усіх нюансів.
Але якщо згодом суд скасовує призов – наказ частини про зарахування теж втрачає силу. Це як ланцюгова реакція: падає перша ланка, за нею – друга.
Суд також послався на пункт 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який чітко визначає категорії осіб, що не підлягають призову. І наголосив: відповідач не надав жодних доказів того, що позивач не мав права на відстрочку від призову. Тягар доказування в таких справах лежить саме на суб’єкті владних повноважень – тобто на ТЦК.
Що це означає для вас
Ця справа – не поодинокий випадок. Вона показує проблему, з якою стикаються люди: ТЦК іноді ігнорують обов’язок дочекатися рішення комісії. Але закон, як бачите, на вашому боці.
Якщо ви подали заяву на відстрочку від призову – вас не можуть мобілізувати до ухвалення рішення комісією. Це імперативна норма, вона не залишає простору для «на власний розсуд» чи «так склалися обставини». І якщо це правило порушують – суд стає на бік військовозобов’язаного.
Ключове, що варто запам’ятати: подаючи заяву про відстрочку, вимагайте її обов’язкової реєстрації. Саме зареєстрована заява запускає весь механізм, передбачений Порядком №560. Без реєстрації довести сам факт звернення буде значно складніше. Візьміть копію з відміткою про прийняття або сфотографуйте заяву з вхідним номером.
А якщо ситуація вже вийшла з-під контролю і вас призвали попри подану заяву – не опускайте рук. Судова практика, як показує справа №460/9184/26, складається на користь тих, чиї права порушені.
