Поділ майна подружжя за кордоном – тема, яка стає дедалі актуальнішою для українців. Багато сімей інвестують у нерухомість в інших країнах, а коли шлюб розпадається, постає закономірне питання: де судитися? Верховний Суд нещодавно розглянув саме таку справу і висловив позицію, яка може здивувати навіть досвідчених юристів.
Готелі в Грузії, подружжя в Запоріжжі
Уявіть: сімейна пара роками живе в Україні, тут же реєструє і розриває шлюб. Обоє – громадяни України. Але за спільні кошти вони придбали два готельні номери в Грузії. Право власності оформили на чоловіка.
Після розлучення дружина звернулася до Ленінського районного суду міста Запоріжжя. Вона не просила віддати їй половину грузинської нерухомості чи визнати за нею право власності. Її вимога була значно прагматичнішою – стягнути з колишнього чоловіка грошову компенсацію: половину вартості готельних номерів, а саме 1 684 000 грн.
Паралельно вона вимагала компенсацію за частку в статутному капіталі українського товариства. Але це інша частина спору, і до неї ми ще повернемось.
І тут суди сказали: «Ні, ми це розглядати не будемо».
Чому українські суди відмовилися розглядати справу
Ленінський районний суд Запоріжжя у лютому 2025 року закрив провадження в частині позовних вимог щодо готельних номерів. Апеляційний суд підтримав це рішення.
Логіка судів була такою: нерухоме майно знаходиться в Грузії. За Цивільним процесуальним кодексом України, позови щодо нерухомості подаються за місцезнаходженням цього майна. Стаття 30 ЦПК України прямо про це говорить.
Крім того, суди послалися на Закон України «Про міжнародне приватне право». Стаття 38 цього закону встановлює: право власності на нерухоме майно визначається правом держави, де це майно знаходиться. А стаття 42 додає, що й захист права власності на нерухомість здійснюється за правом тієї ж держави.
Плюс – є двосторонній договір між Україною та Грузією про правову допомогу. Його стаття 31 підтверджує: право власності на нерухомість регулюється законодавством країни, де вона розташована.
У підсумку: спір має іноземний елемент, компетентний суд – грузинський. Провадження в українському суді закрили на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Позивачці роз’яснили: звертайтеся за місцем знаходження майна.
Здавалося б, усе логічно. Але дружина з таким підходом не погодилась і пішла до Верховного Суду.
Аргументи, які змінили хід справи
Адвокат позивачки наголосила на кількох важливих моментах.
Перше: подружжя не просить поділити нерухоме майно в натурі чи визнати право власності. Вимога – стягнути грошову компенсацію. Це різні речі з юридичної точки зору.
Друге: обидва – громадяни України, спільного місця проживання в Грузії ніколи не мали. Шлюб реєстрували в Україні, тут же розривали. За статтею 26 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу, майнові відносини подружжя визначаються законодавством держави, громадянами якої вони є, – тобто України.
Третє: готельні номери взагалі були продані відповідачем у 2023 році.
Чесно кажучи, третій аргумент виявився спірним – у суді з’ясувалося, що угоди з батьком відповідача розірвали, і номери повернулися у власність чоловіка. А от перші два – спрацювали.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд розібрав ситуацію глибше, ніж попередні інстанції. І дійшов протилежного висновку.
Ключовий момент: потрібно дивитися не на формальну наявність у спорі об’єкта нерухомості, а на характер правовідносин. Що саме позивачка просить у суду?
Тут важливий нюанс. Статті 69-71 Сімейного кодексу України регулюють поділ майна подружжя. Частина четверта статті 71 СК України передбачає: одному з подружжя можна присудити грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності. Тобто закон прямо дозволяє такий спосіб вирішення спору.
І ось чому це принципово. Коли суд присуджує грошову компенсацію, він не змінює титул власника нерухомості. Не втручається в державні реєстри Грузії. Не створює ситуації, коли українське судове рішення потрібно визнавати за кордоном для внесення змін до реєстру прав власності.
Майно як перебувало у володінні одного з подружжя, так і продовжує перебувати. Змінюється лише характер майнових відносин між сторонами: частка одного трансформується в грошовий еквівалент, який інший зобов’язаний виплатити.
Верховний Суд навів і приклади з власної практики. У справах № 756/15452/17, № 428/11139/17, № 761/17032/25 суди закривали провадження – і це було правильно. Але там позивачі вимагали саме визнання права власності на нерухомість за кордоном. Тобто йшлося про зміну правового режиму майна, внесення змін до іноземних реєстрів. У нашій справі – геть інша ситуація.
Борги теж рахуються
Окремо Верховний Суд зауважив щодо аргументів відповідача. Чоловік наполягав: готельні номери перебувають в іпотеці грузинського банку, є заборгованість за договором обслуговування – понад 8 000 доларів США. І це потрібно враховувати під час визначення розміру компенсації.
Суд погодився, що такі обставини можуть мати значення. Але це питання не юрисдикції, а розгляду справи по суті. Відповідач має право доводити наявність боргів та їх розмір у межах того ж самого процесу. Адже при поділі майна подружжя враховуються не лише активи, а й зобов’язання, що виникли в інтересах сім’ї. Верховний Суд неодноразово це підкреслював – наприклад, у постановах від 8 травня 2019 року у справі № 360/511/15-ц та від 24 листопада 2021 року у справі № 675/347/18.
Що це означає на практиці
Верховний Суд скасував ухвалу першої інстанції та постанову апеляції, а справу в частині стягнення грошової компенсації направив на продовження розгляду до Ленінського районного суду Запоріжжя.
Для тих, хто опинився в подібній ситуації, це рішення дає чіткий орієнтир. Якщо ви просите не поділити нерухомість за кордоном, а стягнути з колишнього подружжя грошову компенсацію її вартості – український суд може розглянути такий спір. Не гарантовано розгляне, але принаймні не має права закрити провадження лише через те, що майно знаходиться в іншій державі.
Ключове – правильно сформулювати позовні вимоги. Якщо написати «прошу визнати за мною право власності на половину квартири в Іспанії» – отримаєте закриття провадження. Якщо «прошу стягнути грошову компенсацію половини вартості квартири в Іспанії, яка оформлена на відповідача» – шанси на розгляд в Україні суттєво зростають.
При цьому важливо, щоб обидва з подружжя були громадянами України і не мали спільного місця проживання за кордоном. Саме ці фактори стали вирішальними для застосування українського сімейного законодавства. Якби хтось із них проживав у Грузії – розклад міг би змінитися.
До речі, згадаймо про другу частину позову – компенсацію за частку в статутному капіталі ТОВ «Торговий будинок «Континент». Її суди не закривали, і вона продовжує розглядатися. Це нагадування: майно подружжя – це не лише квартири й машини, а й корпоративні права, частки в бізнесі тощо.
Справа № 334/6412/23 ще не завершена. Попереду – новий розгляд у суді першої інстанції, де сторони змагатимуться вже по суті: яка реальна вартість готельних номерів, скільки становить заборгованість перед банком, чи були ці інвестиції справді спільними. І від відповідей на ці питання залежатиме, скільки грошей у підсумку отримає позивачка.
