За минулу добу втрати окупантів склали 1690 осіб, а на всій лінії фронту сталося 202 бойові зіткнення. Найгарячіше було на Покровському, Костянтинівському та Гуляйпільському напрямках.
За кожною цифрою стоїть конкретна ділянка, конкретні штурми й конкретні відбиті атаки. Тож давайте розберемося, де росіяни тиснули найсильніше і чим це для них закінчилося.
Покровський напрямок: 27 відбитих атак
Наші захисники зупинили тут 27 атак за добу. Основні зусилля ворог зосередив у районах Сергіївки та Молодецького. Штурми також ішли у напрямках Кучерового Яру, Вільного, Білицького, Водянського, Добропілля та Новогришиного.
Географія показова. Це широка дуга населених пунктів навколо Покровська, який залишається великим дорожнім вузлом Донеччини. Через нього йдуть постачання, і саме тому російське командування не перший рік кидає сюди нові підрозділи.
27 атак за одну добу – це приблизно одна спроба просунутися щогодини. Масштаб у них різний: десь у бій іде відділення, десь кілька одиниць техніки. Об’єднує одне – всі вони закінчилися для противника нічим.
Мала група піхоти під прикриттям дронів – так виглядає сучасний штурм. Великі колони техніки вже майже не ходять, надто дорого. Тому й рахунок атак іде на десятки, а просування вимірюється метрами.
Костянтинівський напрямок: 14 атак
На цій ділянці зафіксовано 14 атак. Окупанти вели штурмові дії в районах Костянтинівки, Новоселівки, Миколайпілля та Осикового.
Костянтинівка – промислове місто південніше Краматорська, для ворога це один з рубіжів на шляху вглиб Донеччини. Новоселівка, Миколайпілля та Осикове – невеликі населені пункти поруч. Тиск на них означає, що росіяни пробують розширити плацдарм і підійти ближче до міської забудови.
Чому це важливо для загальної картини? Якщо Покровський напрямок тягне на себе основні резерви ворога, то Костянтинівський показує, що одним фронтом він не обмежується.
Гуляйпільський напрямок
Зведення називає цю ділянку серед найгарячіших, хоча конкретних населених пунктів не перелічує. Сам факт, що напрямок на Запоріжжі потрапив у трійку найактивніших, говорить багато. Тиск відчувається не лише на Донбасі.
Чим відповідали Сили оборони
Авіація, ракетні війська й артилерія Сил оборони уразили один район зосередження особового складу та один пункт управління БпЛА противника. БпЛА – це безпілотні літальні апарати, тобто дрони.
Поясню просто. Район зосередження – це місце, де піхота ще не пішла в бій, а вже зібралася для наступу. Пункт управління безпілотниками – своєрідний мозок дронової атаки: звідти оператори ведуть апарати на позиції. Коли цей вузол знищено, частина розрахунків на якийсь час залишається без очей і без зв’язку.
Що знищили за добу
Українські воїни знешкодили:
- чотири бойові броньовані машини;
- 51 артилерійську систему;
- вісім реактивних систем залпового вогню;
- два засоби протиповітряної оборони;
- 12 наземних робототехнічних комплексів;
- 1890 безпілотних літальних апаратів;
- дві важкі вогнеметні системи;
- 577 одиниць автомобільної та п’ять одиниць спеціальної техніки ворога.
За цим переліком добре видно, на чому тримається наступ. Артилерія дає вогневу підтримку штурмам, і 51 знищена система – це не просто цифра. Кожна гармата, яка не вистрелить, напряму знижує наступальні можливості противника на конкретній ділянці.
Вісім реактивних систем залпового вогню – це вже інший клас зброї. Вони б’ють по площах, а не по точках, і кожна така установка коштує дорого. Швидко замінити її не вийде.
Наземні робототехнічні комплекси – це наземні дрони. Їх застосовують для підвезення боєприпасів, мінування та вивезення поранених. 12 знищених за добу – сигнал, що такої техніки на полі бою стає дедалі більше.
1890 дронів і 577 машин
Число безпілотників лякає лише на перший погляд. У зведеннях ця категорія об’єднує десятки типів, від крихітних розвідувальних коптерів до ударних машин. Частину з них не збили в класичному розумінні, а придушили засобами радіоелектронної боротьби.
Простими словами: якщо дрон втратив зв’язок і впав, не долетівши до цілі, він теж потрапляє в статистику. Результат для нас однаковий – ціль не уражена, позиція не постраждала.
Автомобільна техніка – окрема історія. За списком це вантажівки, пікапи, паливозаправники, ремонтні машини. Тобто вся логістика, яка везе на передову снаряди, воду й їжу та забирає поранених.
Кожна знищена машина – це недовезений боєприпас і зірваний графік підвезення. На війні логістика часто важить більше, ніж кількість стволів на позиції.
Як читати ці цифри
Зведення Генштабу щодоби охоплює всю лінію фронту, і цифри в ньому орієнтовні. Це не бухгалтерський звіт, а зріз за добу: хтось порахував точно, щось округлили. Але загальна динаміка від цього не змінюється.
Друга деталь, про яку варто пам’ятати: знешкоджена техніка – це не завжди знищена вщент. Іноді машину пошкодили так, що її повезуть у ремонт і повернуть у стрій через місяці, а іноді й ніколи. Але з позицій фронту різниця невелика.
Загальні втрати окупантів: 1 545 950 осіб
Згідно зі зведенням, за час війни загальні втрати окупантів в особовому складі сягнули близько 1 545 950 осіб.
Уявити таку кількість майже неможливо. Для порівняння: це більше, ніж населення довоєнного Харкова, який до 2022 року налічував приблизно 1,4 мільйона мешканців. Ціле велике місто, яке просто зникло з обліку.
Цифри потрібні не для того, щоб ними вражати. Вони показують ціну, яку російське командування готове платити за кожну спробу просунутися вперед. І поки ця ціна його не зупиняє, говорити про зміну підходів не доводиться.
Одна доба – це 202 бої, 1690 втрат окупантів і понад дві з половиною тисячі одиниць техніки та спорядження. Така арифметика вимагає від противника нових резервів щодня. А резерви, на відміну від зведень, самі собою не оновлюються.
