Уявіть, що ви відкриваєте застосунок «Резерв+» і бачите статус «не військовозобов’язаний». А трохи нижче – позначку про порушення правил військового обліку. Звучить як нонсенс, правда? Саме з таким парадоксом зіткнувся позивач у справі № 280/5942/26.
Запорізький окружний адміністративний суд 1 вересня 2026 року поставив крапку в цій історії. Він визнав протиправними дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який вписав у реєстр позначку про порушення, хоча людина взагалі не має статусу військовозобов’язаного. Давайте розберемося, чому так сталося і чим це рішення цікаве для інших.
Спершу – фактична канва справи. Чоловіка раніше виключили з військового обліку. У розширених даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів за 30 квітня 2025 року стояла категорія «не військовозобов’язаний». Підстава зняття – засудження до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, тобто пункт 6 частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Для тих, хто не стикався з такою термінологією: статус «не військовозобов’язаний» означає, що особа виключена з військового обліку і не несе обов’язків, покладених на призовників чи військовозобов’язаних.
Але у квітні 2026 року в електронному військово-обліковому документі з’явився новий запис. Там зазначалося: «Порушення правил військового обліку». Причина звернення до Національної поліції звучала так: «не стали на військовий облік після прибуття з установи виконання покарань». І це при тому, що в тому самому документі стояв статус «не військовозобов’язаний».
Чоловік із таким записом не погодився. Логіка проста: раз він виключений з обліку, на нього не можна покладати обов’язки військовозобов’язаного. Адвокат направив запити до територіального центру. У відповіді йшлося, що позивач нібито не досяг граничного віку і підлягає взяттю на військовий облік, проходженню військово-лікарської комісії та призову по мобілізації. Крім того, центр послався на те, що після відбуття покарання чоловік не повідомив ТЦК та СП протягом семи днів, як вимагає стаття 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Ось тут і захована головна юридична проблема. Територіальний центр плутає дві різні речі: «підлягає взяттю на облік» і «фактично перебуває на обліку». На цю плутанину суд звернув увагу окремо.
Наслідки такого запису виявилися цілком реальними. З матеріалів справи видно, що уповноважені особи центру направили до Національної поліції звернення про доставлення позивача. Тобто людина зі статусом «не військовозобов’язаний» фактично опинилася у розшуку через порушення, суб’єктом якого вона бути не могла.
Справу розглянули в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідач правом на відзив не скористався, тож рішення ухвалювали на підставі наявних документів.
Правова оцінка почалася з Конституції. Частина 2 статті 19 Основного Закону вимагає від органів влади діяти лише на підставі закону, в межах повноважень і у спосіб, що ним передбачені. Правове регулювання військового обов’язку визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу».
Далі суд підкреслив: військовий облік ведеться саме щодо призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Це прямо випливає зі статей 33 і 34 Закону № 2232-XII. Тобто облік не охоплює всіх громадян підряд, а лише тих, хто має відповідний військово-обліковий статус.
Ключовий момент справи – позивач такого статусу не мав. У документах стояла категорія «не військовозобов’язаний», статус «виключено». Тож він не належав до кола осіб, на яких поширюються правила військового обліку і, відповідно, відповідальність за їх порушення.
Тепер про відповідальність. Стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає покарання за порушення правил військового обліку, але лише для призовників, військовозобов’язаних і резервістів. Спеціальний суб’єкт, інакше кажучи. Людина, яка не належить до жодної з цих категорій, не може бути порушником.
Тут є ще одна деталь. Порядок організації та ведення військового обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, теж оперує лише трьома категоріями осіб. Навіть обов’язок прибути до ТЦК та СП у семиденний строк після зміни місця проживання сформульований як обов’язок призовника, військовозобов’язаного або резервіста. Особа зі статусом «не військовозобов’язаний» під це правило не підпадає.
До слова, органи ведення реєстру справді мають право вносити, виключати чи виправляти відомості. Це передбачено частиною 8 статті 5 Закону № 1951-VIII. Але право не означає свавілля: діяти можна лише в межах і у спосіб, визначені законом. У цій справі межі були порушені.Інший важливий аргумент стосується самого реєстру.
