Військовозобов’язаний відкриває застосунок «Резерв+», щоб оновити дані, і раптом бачить – він у розшуку, а в електронному військово-обліковому документі красується позначка про порушення правил військового обліку. Саме з такою ситуацією зіткнувся позивач у справі №280/1352/26, яку розглянув Запорізький окружний адміністративний суд. І суд став на його бік.
Давайте розберемося, що трапилося і чому це рішення важливе для всіх, хто перебуває на військовому обліку.
Як одна повістка перетворилася на розшук
Історія почалася в лютому 2026 року, коли чоловік зайшов у «Резерв+» і виявив там неприємний сюрприз. Система показувала, що він порушив правила військового обліку, а Національна поліція розшукує його з 7 лютого 2026 року – нібито через неявку за повісткою до територіального центру комплектування.
Позивач стверджував: жодної повістки він не отримував. І це ключовий момент.
ТЦК у своєму відзиві пояснив суду, що на адресу чоловіка нібито направили повістку №4482ГО з вимогою з’явитися 19 січня 2026 року. Спосіб доставки – «Укрпошта». Людина не прийшла – отже, автоматично потрапила до списку порушників. Логіка проста, але чи законна? Суд розібрав цю конструкцію по цеглинках.
Чому суд не повірив у належне оповіщення
Тут важливий момент, який часто ігнорують: самого факту відправлення повістки недостатньо. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (так званий Порядок №560) чітко описує, що таке належне оповіщення військовозобов’язаного.
Повістка надсилається рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. А підтвердженням оповіщення вважається або день отримання листа особою, або день, коли поштар зафіксував відмову отримати відправлення, або день, коли зафіксовано відсутність особи за адресою.
І от що виявив суд: у матеріалах справи не було жодного доказу, який би підтверджував, що повістку справді направили позивачу. Більше того – та повістка, яку ТЦК долучив до справи, містила посилання на… 19 січня 2025 року. Не 2026-го, а 2025-го.
Тож суд дійшов логічного висновку: позивач не був належним чином повідомлений про виклик до ТЦК. І це ще не все.
Є порушення, а є притягнення до відповідальності – це різні речі
Коли ми говоримо про запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Реєстр), треба розуміти одну принципову річ. Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» дозволяє вносити туди відомості про притягнення до адміністративної відповідальності. Не про «підозру в порушенні», не про «неявку за повісткою», а саме про притягнення до адміністративної відповідальності.
А що для цього потрібно? Протокол про адміністративне правопорушення. Розгляд справи. Постанова. І лише потім – запис у Реєстрі.
Відповідач сам визнав у суді: жодного протоколу щодо позивача не складали, жодної постанови про притягнення до відповідальності не виносили. Національна поліція не доставляла цю людину до ТЦК. Тобто весь ланцюжок процедури було пропущено, а запис у Реєстрі вже з’явився.
Чесно кажучи, це схоже на спробу поставити віз попереду коня. Спочатку людину оголошують порушником, а вже потім думають, чи є для цього підстави.
Що каже Порядок ведення Реєстру
Наказ Міністерства оборони України від 28 березня 2022 року №94, яким затверджено Порядок ведення Реєстру, теж не дає жодних підстав для внесення відомостей про «потенційне» порушення. Там ідеться про військово-облікові ознаки, серед яких є «відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку».
Ключове слово – «притягнення». Доконаний факт, а не припущення.
Суд підкреслив: така конструкція закону не випадкова. Вона гарантує, що факт порушення правил військового обліку спершу буде підтверджений у встановленому порядку – через розгляд матеріалів і винесення постанови. А людина, своєю чергою, отримає право цю постанову оскаржити. Внесення даних без процедури фактично позбавляє військовозобов’язаного можливості захиститися.
А що з поліцією?
Окрема історія – звернення ТЦК до Національної поліції. Керівник центру комплектування має право звернутися до поліції щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина – але лише тоді, коли той справді вчинив правопорушення за статтями 210 або 210-1 КУпАП.
Суд встановив: у справі немає доказів вчинення позивачем такого правопорушення. Отже, підстави для звернення до поліції були відсутні. Тому суд не лише визнав дії ТЦК протиправними, а й зобов’язав повідомити Національну поліцію, що жодних причин для адміністративного затримання цієї людини більше немає.
Скільки це коштувало і що вирішив суд
Позов задовольнили повністю. Суд визнав дії відповідача протиправними, зобов’язав виключити з Реєстру відомості про порушення правил військового обліку позивачем, а також повідомити поліцію про відсутність підстав для затримання.
Крім того, з бюджетних асигнувань ТЦК на користь позивача стягнули судовий збір у розмірі 1863,68 грн і 5500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Щоправда, адвокат просив 10000 грн, але суд зменшив цю суму – консультації та адвокатські запити, за логікою суду, входять до підготовки позову, а не є окремими послугами.
Ця справа – добрий прецедент для всіх, хто раптом виявив у «Резерв+» позначку про порушення правил військового обліку без реального притягнення до відповідальності. Вона показує: автоматичне внесення даних до Реєстру без належної процедури – незаконне. І суди це підтверджують.
