Запис про порушення правил військового обліку в застосунку Резерв+ здатен зіпсувати нерви будь-кому. Особливо коли ви впевнені, що жодних протоколів на вас не складали, а до адміністративної відповідальності не притягували. Саме в такій ситуації опинився позивач у справі № 280/7009/26, яку розглянув Запорізький окружний адміністративний суд. І рішення у цій справі – прецедент, який варто знати кожному, хто стикнувся з подібною проблемою.
Що трапилося: суть конфлікту
Людина відкрила свій електронний військово-обліковий документ у Резерв+ і побачила там неприємний сюрприз – відмітку про порушення правил військового обліку. А разом із нею – запис «Розшукує ТЦК та СП» і «Вас розшукує ТЦК».
Проблема в тому, що жодного протоколу про адміністративне правопорушення стосовно цієї особи не складали. Постанови про притягнення до відповідальності – теж не було. Людина звернулася до територіального центру комплектування з проханням прибрати ці записи, але отримала відмову.
Що залишалося? Лише суд.
Чому записи виявилися незаконними: позиція закону
Тут важливий момент. Давайте розберемося, які саме дані ТЦК має право вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Саме звідти, до речі, й підтягується інформація в Резерв+.
Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» (№ 1951-VIII) чітко визначає перелік відомостей, які туди вносяться. І ось що важливо: пункт 20-1 частини 1 статті 7 цього Закону говорить про внесення даних щодо притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Причому зазначаються конкретні реквізити – дата, номер, короткий зміст протоколу або постанови.
Тобто сам факт такого порушення має бути підтверджений відповідним процесуальним документом. Протоколом. Постановою. Чимось, що має дату й номер.
А якщо таких документів немає – то й підстав для внесення запису до Реєстру теж немає. Це не чиясь думка, це пряма вимога закону.
Суд у справі № 280/7009/26 встановив: протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача не складався, до відповідальності його не притягували. Відповідач – тобто ТЦК – жодних доказів зворотного не надав. Узагалі проігнорував судовий процес, навіть відзив на позов не подав.
Кстати, зверніть увагу на важливу деталь. Суд свідомо не оцінював, чи було в діях позивача саме правопорушення за статтями 210 чи 210-1 КУпАП. Це не входило в предмет доказування. Суд виходив із простого й беззаперечного факту: протокол не складався, постанова не виносилася. А без цих документів внесення будь-яких відомостей про порушення до Реєстру суперечить закону.
Для ТЦК це означає: недостатньо просто вважати, що людина щось порушила. Потрібен офіційний процесуальний документ. Без нього – руки зв’язані.
Результат очевидний: дії щодо внесення такої інформації визнано протиправними. Суд зобов’язав ТЦК видалити ці відомості з Реєстру.
А що з «розшуком»? Тут усе складніше
Позивач також просив прибрати з Реєстру записи про те, що ТЦК його розшукує. І ось тут суд відмовив. Чому?
Річ у тім, що ані Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» (№ 2232-XII), ані Порядок ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487, взагалі не містять поняття «розшук» стосовно військовозобов’язаних. Немає такого механізму. Не передбачений він законодавством.
Суд пояснив це так: запис «Розшукує ТЦК та СП» – це, по суті, лише спосіб проінформувати людину про те, що їй варто з’явитися до центру комплектування. Уточнити дані, оновити інформацію. Це не кримінальний розшук, не оперативно-розшукова діяльність. Суто інформаційна функція, передбачена статтею 2 Закону № 1951-VIII.
Тому суд не побачив тут порушення прав – і в цій частині позову відмовив.
Крім того, відмовили й у вимозі зобов’язати ТЦК повідомити поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання. Аргументація схожа: оскільки самого факту притягнення до відповідальності не було, то й підстав для таких повідомлень не виникало.
Чому це рішення важливе
Ключовий висновок із цієї справи простий і водночас потужний: запис про порушення правил військового обліку не може з’явитися в Реєстрі просто так, без протоколу чи постанови. Якщо вам не вручали протокол, якщо не виносили постанову про адмінправопорушення – внесення такої інформації є незаконним.
І це не просто теоретичне міркування. Суд прямо вказав: відповідач не надав жодних доказів складання протоколу, отже – відомості внесено безпідставно.
Чесно кажучи, багато людей навіть не підозрюють, що можуть оскаржити такі записи. Побачили в Резерв+ неприємний рядок – і опустили руки. А даремно. Адміністративне судочинство в Україні працює за принципом: обов’язок доказування правомірності своїх дій покладається на суб’єкта владних повноважень. Тобто не ви маєте доводити, що нічого не порушували. Це ТЦК має довести, що порушення було – і підтвердити це протоколом чи постановою.
У цій справі відповідач навіть не спромігся подати відзив. І це, на жаль, типова ситуація. ТЦК часто ігнорують судові процеси, що лише збільшує шанси позивача на успіх.
Практична порада: якщо ви відкрили Резерв+ і побачили там позначку про таке порушення, але вас ніхто не викликав для складання протоколу – це привід діяти. Почати варто зі звернення до ТЦК із письмовою вимогою видалити недостовірну інформацію. Якщо отримали відмову або відповідь проігнорували – дорога до адміністративного суду.
Що каже закон про військовий облік
Військовий обов’язок громадян України – річ серйозна. Стаття 65 Конституції говорить про захист Вітчизни як обов’язок. А Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» деталізує, що саме включає цей обов’язок: підготовку до служби, взяття на облік, призов, проходження служби, виконання обов’язку в запасі та, звісно, дотримання правил військового обліку.
Порядок № 1487 визначає механізм ведення цього обліку. Саме районні та міські ТЦК ведуть персонально-якісний облік призовників, військовозобов’язаних і резервістів. Вони ж розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з недотриманням цих правил.
Але будь-які дії ТЦК мають бути в межах закону. Частина 2 статті 19 Конституції України прямо це передбачає: органи влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Якщо закон вимагає наявності протоколу для внесення запису до Реєстру – значить, без протоколу запису бути не повинно. І суд у справі № 280/7009/26 це підтвердив.
Судові витрати: хто заплатить
Окремо варто згадати фінансовий бік. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн. Оскільки позов задовольнили частково (одну вимогу з двох основних), суд стягнув половину цієї суми – 532,48 грн – на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Невелика, але приємна компенсація за витрачений час і нерви.
До речі, рішення суду першої інстанції можна оскаржити протягом 30 днів до Третього апеляційного адміністративного суду. Але в цій справі, враховуючи пасивну позицію ТЦК, апеляція виглядає малоймовірною.
Ця справа – добрий приклад того, що навіть у період воєнного стану, коли повноваження військових адміністрацій і ТЦК суттєво розширені, їхні дії не є безконтрольними. Суд залишається дієвим механізмом захисту, якщо ваші права справді порушено. І практика показує: коли аргументи базуються на конкретних нормах закону, а не на емоціях, шанси на позитивне рішення досить високі.
