Уявіть: ви – підприємець, займаєтеся своїми справами, і раптом отримуєте кілька податкових повідомлень-рішень на мільйони гривень. А про те, що податкова взагалі проводила перевірку, дізнаєтеся вже постфактум. Саме така історія сталася у справі № 380/11112/23, яка дійшла до Верховного Суду і завершилася перемогою платника податків. Давайте розберемося, що пішло не так і чому ця справа – важливий орієнтир для всіх, хто має справу з податковими органами.
Що таке позапланова невиїзна перевірка і коли вона можлива
Почнемо з азів. Позапланова невиїзна перевірка – це різновид податкового контролю, коли інспектори аналізують ваші документи у себе в кабінеті, не виїжджаючи до вас в офіс чи на склад. Звучить навіть зручно: ніхто не ходить, не відволікає, не займає ваш простір. Але є нюанс: ви маєте знати, що перевірка взагалі відбувається.
Підстави для такої перевірки прописані у Податковому кодексі України. Зокрема, стаття 79 цього Кодексу чітко каже: перш ніж розпочати документальну позапланову невиїзну перевірку, контролюючий орган зобов’язаний вручити платнику податків копію наказу про її призначення та письмове повідомлення про дату початку і місце проведення. Без цього – жодних перевірок.
Це не просто формальність. Отримавши таке повідомлення, ви можете підготувати документи, зібрати пояснення, звірити дані. Коли ж вас ставлять перед фактом, що перевірка вже відбулася і за її результатами нараховано штрафи, – це серйозне порушення ваших прав.
Як усе відбувалося у справі № 380/11112/23
Фізична особа-підприємець із Львівщини оскаржив одразу кілька податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Львівській області. Загальна сума донарахувань і штрафів сягала мільйонів гривень. Податкова інкримінувала підприємцю заниження ПДВ, завищення від’ємного значення з цього податку та відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі.
Але найцікавіше почалося, коли суди взялися перевіряти, а чи законно взагалі було призначено і проведено саму перевірку.
З’ясувалося ось що. Наказ про призначення позапланової невиїзної перевірки датовано 23 лютого 2023 року. Того ж дня податковий орган сформував повідомлення про її проведення та вимогу про надання документів. Усе це, за словами податківців, було направлено підприємцю через електронний кабінет. А вже 28 лютого перевірка стартувала.
Ключове питання, яке поставили суди: а чи отримав платник податків ці документи до початку перевірки?
Що закон вимагає від податкової
Стаття 42 Податкового кодексу України досить детально регулює, як має відбуватися листування між контролюючим органом і платником податків. Якщо коротко: документи вважаються врученими належним чином, коли вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення, вручені особисто або ж – через електронний кабінет, але з обов’язковим підтвердженням.
Чесно кажучи, електронний кабінет – зручна річ. Але і тут є свої правила. Зокрема, пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України говорить: документ, надісланий в електронний кабінет, вважається врученим лише тоді, коли контролюючий орган отримав квитанцію про доставку. Саме ця квитанція, яка формується автоматично, є належним доказом того, що платник отримав документ.
А тепер увага. Якщо протягом двох робочих днів така квитанція не надійшла, податкова зобов’язана направити документи паперовим листом – рекоммендованим відправленням з повідомленням про вручення. Це не опція, це обов’язок.
Що надав контролюючий орган на підтвердження
У матеріалах справи № 380/11112/23 фігурували лише скріншоти з екрану. На них було видно реєстраційний номер документа, вид доставки – електронний кабінет, дату направлення. Але графи «отримано» та «квитанція» – порожні. Жодних позачок.
Квитанцію про доставку податкова не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, ні навіть Верховному Суду. Так само не було доказів відправлення документів паперовою поштою.
І отут – стоп. Бо без належного підтвердження вручення не можна вважати, що платник податків був повідомлений про перевірку. А якщо не було повідомлення – не було і законних підстав її починати.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишив рішення нижчих судів без змін, а касаційну скаргу податкової – без задоволення. Логіка така: контролюючий орган не довів факт направлення платнику податків повідомлення про позапланову невиїзну перевірку і копії наказу до її початку. Отже, перевірка проведена незаконно, а її результати – прийняті на підставі такої перевірки податкові повідомлення-рішення – підлягають скасуванню.
Колегія суддів наголосила на усталеній практиці: невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до її початку призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків. Іншими словами, акт перевірки, одержаний із процедурними порушеннями, не може бути допустимим доказом у справі.
І от що важливо: суд не переходив до аналізу суті виявлених порушень – чи справді було заниженя ПДВ, чи дійсно не зареєстровані податкові накладні. Самого факту процедурного порушення виявилося достатньо, щоб визнати всі донарахування неправомірними.
Чому це має значення для вас
Справа № 380/11112/23 – чергове нагадування про те, що податкова дисципліна – це вулиця з двостороннім рухом. Платник податків зобов’язаний дотримуватися закону, але й контролюючий орган не може діяти на власний розсуд, ігноруючи процедурні вимоги.
Якщо ви отримали податкове повідомлення-рішення за результатами позапланової невиїзної перевірки, перше, що варто перевірити, – чи були ви належним чином повідомлені про її проведення. Чи отримували ви копію наказу? Чи знали про дату початку? Якщо відповіді негативні – є всі підстави для оскарження.
До речі, окрема деталь. У цій справі податкова намагалася довести, що направила документи через електронний кабінет. Але сам факт направлення – це ще не отримання. Без квитанціі про доставку всі ці аргументи – лише слова. І суди це чітко зафіксували.
Правова позиція, яку підтвердив Верховний Суд у цій справі, є простою і зрозумілою: невиїзна перевірка – це не привід для того, щоб проводити її «за спиною» у платника податків. Повідомлення має бути реальним, а не фіктивним. Інакше – всі результати такої перевірки йдуть під нуль.
Суддя-доповідач у цій справі влучно резюмував: органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та закономи України. Коли податкова забуває про це правило, суди нагадують.
