Уявіть: податкова проводить документальну невиїзну перевірку вашого бізнесу, знаходить порушення на кругленьку суму і виставляє податкове повідомлення-рішення. І все це – без вашого відома. Саме така історія сталася з ТОВ «ТПК Укрсплав», і Верховний Суд у справі № 805/1126/17-а поставив у ній жирну крапку на користь платника податків.
Давайте розберемо цю справу детально – вона варта уваги кожного, хто має справу з податковими органами.
Що трапилося
У грудні 2016 року Головне управління ДФС у Донецькій області видало наказ про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПК Укрсплав». Перевірка тривала тиждень – з 23 по 29 грудня. За її результатами контролюючий орган склав акт, у якому зафіксував порушення митного законодавства.
Суть претензій зводилася до того, що товариство, на думку податківців, безпідставно скористалося умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Як наслідок – недоплата ПДВ із ввезених на територію України товарів.
І ось тут – увага – на підставі акту Управління приймає податкове повідомлення-рішення №0000011409 від 23 січня 2017 року. Сума вражає: майже 2,2 мільйона гривень. З них 1 750 901,92 грн – основний платіж і ще 437 725,48 грн – штрафні санкції.
Здавалося б, стандартна ситуація. Але був один нюанс, який перекреслив усі старання контролюючого органу.
Адреса має значення
Товариство зареєстроване за адресою: місто Донецьк, вулиця Новоросійська, будинок 9. Саме ця адреса міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. І саме вона є податковою адресою компанії.
А тепер питання: куди податковий орган направив повідомлення про початок перевірки? Правильно – зовсім в інше місце. Лист пішов на адресу: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Тополина, будинок 40.
Колеги, це не дрібниця. Це ключовий момент усієї справи.
Річ у тім, що порядок проведення документальної невиїзної перевірки чітко прописаний у двох кодексах – Митному кодексі України та Податковому кодексі України. Стаття 351 МК України та стаття 79 ПК України вимагають: перед початком перевірки контролюючий орган зобов’язаний направити керівнику підприємства рекомендованим листом із повідомленням про вручення письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Альтернатива – особисте вручення під розписку.
Тобто законодавець не залишив простору для маневрів. Є два способи – і обидва вимагають, щоб платник податків дізнався про перевірку до її початку.
Для чого це потрібно
Тут важливий момент. Навіть попри те, що присутність платника під час документальної невиїзної перевірки не є обов’язковою (це прямо зазначено і в частині 5 статті 351 МК України, і в пункті 79.3 статті 79 ПК України), у нього є право бути присутнім. І не просто бути присутнім, а подавати пояснення, заперечення та документи, які стосуються предмету перевірки.
Подумайте самі: якщо платник навіть не знає, що його перевіряють, як він може скористатися цим правом? Жодним чином.
Саме тому суди послідовно дотримуються позиції: невиконання вимог щодо належного повідомлення призводить до визнання перевірки незаконною. І, як наслідок, усі її результати – акт, податкове повідомлення-рішення, донарахування – не мають правових наслідків.
Верховний Суд у справі № 805/1126/17-а ще раз підтвердив цей підхід. І він не самотній у своїх висновках. Суд послався на цілу низку попередніх рішень – постанову Верховного Суду України від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14), а також постанови Верховного Суду від 6 лютого 2018 року, від 21 лютого 2018 року, від 21 листопада 2018 року та від 21 травня 2021 року.
Тобто практика усталена. І вона однозначно на боці платника податків.
Чому податкова помилилася
Чесно кажучи, пояснити логіку податкового органу в цій ситуації важко. Можливо, вони мали якусь іншу адресу в облікових даних. Можливо, просто припустилися технічної помилки. Але факт залишається фактом: повідомлення надіслали не за податковою адресою.
А Податковий кодекс України говорить чітко: документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою – місцезнаходженням платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Податкова адреса юридичної особи – це її місцезнаходження, відомості про яке містяться в Єдиному державному реєстрі (пункт 45.2 статті 45 ПК України).
Контролюючий орган цього правила не дотримався. Відправив лист на маріупольську адресу замість донецької. І цього виявилося достатньо, щоб суди трьох інстанцій – Донецький окружний адміністративний суд, Донецький апеляційний адміністративний суд і Верховний Суд – визнали перевірку незаконною.
Що це означає для бізнесу
Практичний урок простий, але надзвичайно важливий: перед тим як визнавати донарахування за результатами документальної невиїзної перевірки, перевірте, чи отримували ви повідомлення про її проведення. І чи отримували ви його за правильною адресою.
Якщо податковий орган припустився процедурної помилки – хай навіть найменшої на перший погляд – це може стати підставою для скасування всіх його рішень. Саме так, як сталося у справі № 805/1126/17-а.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду залишила касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області без задоволення. Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року залишені без змін.
Інакше кажучи, 2 188 627,40 грн донарахувань скасовано. Лише через те, що лист пішов не за адресою.
Окремо варто згадати: податковий орган у касаційній скарзі намагався довести, що він таки надсилав повідомлення – рекомендованим листом ще 20 грудня 2016 року. Але суд встановив: належним повідомленням це не було, оскільки відправлення здійснили не на податкову адресу товариства. Факт надсилання сам по собі не рятує, якщо адресат об’єктивно не міг отримати кореспонденцію.
Процедура – це не формальність. У податковому праві дотримання процедури часто виявляється тим самим щитом, який захищає бізнес від неправомірних донарахувань. І справа № 805/1126/17-а – яскраве тому підтвердження.
