Не просто формальність
Продовження воєнного стану щоразу запускає однакову процедуру: президент вносить проєкт, парламент голосує. Із лютого 2022-го цей цикл повторювався більше десяти разів. Але за звичною канцелярією ховається головне: поки діє правовий режим воєнного стану, держава може оперативно ухвалювати рішення, яких у мирний час просто немає в арсеналі. Йдеться про комендантську годину, обмеження виїзду для чоловіків призовного віку, особливий порядок роботи підприємств та можливість залучати приватне майно для потреб оборони.
Базові правила гри визначає Закон «Про правовий режим воєнного стану». Коли президент промульгує документ після голосування в Раді, з’являється указ, який всі ми потім бачимо в новинах. Термін дії щоразу додається рівно на 90 діб – ні більше, ні менше. І так триватиме, доки не відпаде правова підстава для самого воєнного стану. Простіше кажучи – доки зберігається збройна агресія.
Що чується в містах і офісах
Продовження воєнного стану та мобілізації не запроваджує нових обмежень «з нуля» – воно лише зберігає чинні. Але для бізнесу, який вибудовує логістику на кілька місяців уперед, це сигнал: бронювання працівників, контракти з військовозобов’язаними, дозволи на відрядження за кордон залишаться в тих самих рамках. До речі, саме через кожне чергове продовження воєнного стану роботодавці часто уточнюють: чи не змінився порядок військового обліку? На сьогодні він сталий, але перевірки від ТЦК ніхто не скасовував.
Для звичайної людини продовження воєнного стану – це насамперед комендантська година, яка не зникає. У багатьох регіонах вона різна, але сам факт її існування «прив’язаний» до режиму. Як тільки воєнний стан завершиться, комендантська година скасовується автоматично. Поки ж – з 00:00 до 05:00 у більшості міст пересуватися вулицями без спецперепусток не можна.
Окрема тема – виїзд чоловіків за кордон. Воєнний стан і загалом мобілізація прямо не встановлюють заборону, але вони активують норму про обмеження для військовозобов’язаних виїжджати з країни. Тут є винятки: за станом здоров’я, супровід осіб з інвалідністю, дозвіл для моряків, водіїв-міжнародників. Проте кожне чергове продовження воєнного стану подовжує період, коли ці обмеження діють.
Момент істини для мобілізації
Обидва законопроєкти – № 15401 та № 15402 – йдуть у парі: воєнний стан і загальна мобілізація продовжуються синхронно. І тут важливий момент: саме мобілізація дає державі право поповнювати Сили оборони за визначеними правилами. Без неї система комплектування війська повернулася би в довоєнний режим призовів на строкову службу, що очевидно не відповідає вимогам війни.
Коли звучить «продовження воєнного стану та мобілізації», варто пам’ятати: це не автоматичне вручення повісток усім підряд. Мобілізація триває поетапно, за планами Генштабу. Жоден зі законопроєктів не змінює самих хвиль мобілізації – вони визначаються окремими актами. Але без правової рамки воєнного стану жодні мобілізаційні заходи не будуть легітимними. Ось чому ці два документи – своєрідний «юридичний двигун» оборони на наступні 90 днів.
А що каже президент?
Ще у грудні 2025 року Володимир Зеленський пояснив логіку, яка стоїть за всіма цими продовженнями. Війна не закінчиться без реальних гарантій безпеки – і воєнний стан не зникне. Цитуючи прямо: «Завершення воєнного стану буде в момент, коли в Україні з’являться гарантії безпеки. Без гарантій безпеки реально ця війна не закінчиться, ми не зможемо визнати, що вона закінчилася, тому що може бути ризик повторної агресії».
Це не просто політична заява. Це формула, яка визначає правову реальність. Юридично воєнний стан припиняють, коли зникає факт збройної агресії. Президент фактично каже: ми не побачимо «зникнення агресії», поки не матимемо дієвих, міжнародно визнаних безпекових угод. Тож продовження воєнного стану напряму прив’язане до перемовин та військових умов на фронті. І жоден календарний план тут не спрацює.
Чому гарантії безпеки – це юридичний, а не тільки політичний термін
У правовому полі словосполучення «гарантії безпеки» означає комплекс міжнародних договорів, які змушують інші держави реагувати на повторний напад. Це можуть бути двосторонні угоди, багатосторонні пакти або зобов’язання в рамках Будапештського меморандуму нового формату. Без них – як показує історія – зафіксоване на папері «припинення вогню» легко перетворюється на паузу перед новою хвилею.
Тому коли ми говоримо про продовження воєнного стану на 90 днів, ми насправді говоримо про те, що держава не бачить юридичних підстав вважати безпекову ситуацію вирішеною. Це не оцінка успіхів армії, а констатація реальності: сусід не дав гарантій, і ризики зберігаються. І з цим фактом наш законодавець працює системно – картки № 15401 та № 15402 тому підтвердження.
Як це впливає на права громадян: короткий перелік
Продовження воєнного стану та мобілізації прямо тримає в дії низку обмежень, про які варто пам’ятати:
- комендантська година залишається без змін;
- виїзд за кордон для чоловіків здебільшого закритий;
- трудова бронь працівників залежить від оновлених критеріїв Мінекономіки, але сам механізм бронювання працює лише за воєнного стану;
- перетин кордону навіть для жінок-військовозобов’язаних (медикині, фармацевтки) може вимагати документів військового обліку;
- призов на строкову службу не проводиться.
Цей перелік не вичерпний, але він показує: режим зачіпає майже кожен аспект життя. І коли хтось каже: «Ну ось, знову продовжили, а що змінилося?» – відповідь проста: саме те, що не змінюється. Стабільність обмежень у воєнний час – це теж результат юридичних рішень.
Хто голосуватиме і коли
Обидва законопроєкти тепер мають пройти через комітети Верховної Ради, а потім бути винесеними в зал. Практика показує, що зазвичай це відбувається досить швидко – за кілька днів до завершення попереднього періоду, щоб не створювати правовий вакуум. Востаннє воєнний стан та мобілізація діяли з 4 травня до 2 серпня 2026 року, тож зараз ми саме в коридорі, коли потрібно ухвалити рішення про продовження до наступного кварталу. Голосування, найімовірніше, буде наприкінці липня – і тоді президент підпише указ, який вступить у силу рівно о 5:30 другого серпня.
Це особливий календарний момент: активна фаза війни не дає можливості робити паузи в дії правового режиму. Уявіть, що було б, якби Рада не встигла проголосувати. Формально держава на кілька годин опинилася б без воєнного стану: комендантська година зникає, мобілізація втрачає силу, обмеження скасовуються. Це був би хаос, і його ніхто не допускає. Тож процедура відпрацьована до автоматизму.
Але, попри всю звичність цих дій, за ними – реальні долі. Поки діє воєнний стан, хтось не може побачити родину за кордоном, хтось продовжує носити форму, а хтось щоранку звіряє годинник перед комендантською. І саме тому важливо не просто читати новини про продовження воєнного стану та мобілізації, а розуміти: це не автоматична штука, а свідомий вибір суспільства тримати оборону до моменту, коли з’являться справжні гарантії миру. Коли? Юристи відповідають чесно: поки що – до 31 жовтня 2026 року, бо жоден документ не вічний, але справжньої дати не знає ніхто. Бо вона залежить не від календаря, а від того, чи зможе дипломатія поставити крапку у війні – і зробити це з таким розрахунком, щоб завтра не довелося рахувати нові 90 днів.
