Оскарження рішень АМК має одну особливість, яка часто стає фатальною для бізнесу – двомісячний строк, який не можна поновити за жодних обставин. Саме з цією реальністю зіткнувся підприємець із Львівщини, коли отримав 68 000 гривень штрафу за недобросовісну конкуренцію і просто не встиг вчасно подати позов до суду.
Верховний Суд у справі № 914/1358/25 розставив усі крапки над «і» – навіть якщо ви фізично не отримали рішення Антимонопольного комітету, це не рятує вас від пропуску присічного строку. Давайте розберемо, чому так сталося і що варто знати кожному, хто має справу з АМК.
Як усе починалося
ФОП Гавука Руслан Васильович ще у 2018 році отримав судове рішення, яким його зобов’язали припинити використання торговельних марок компанії «Блюм» в інтернеті. Здавалося б, історія мала на цьому завершитися. Але Компанія «Блюм» подала заяву до Західного міжобласного територіального відділення АМК – і у вересні 2019 року проти підприємця відкрили антимонопольну справу.
Підстава? Поширення інформації, що вводить в оману. Простіше кажучи – ФОП репрезентував себе як партнера «Блюм», використовуючи їхні рекламні матеріали, торгову марку та ділову репутацію. Це прямо заборонено статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
31 жовтня 2024 року Відділення АМК ухвалило рішення: визнати дії підприємця порушенням і накласти штраф у розмірі 68 000 гривень.
У чому суть конфлікту
Аби оскаржити рішення АМК у суді, закон дає лише два місяці. І цей строк – присічний. Тобто його пропуск автоматично означає: суд навіть не розглядатиме вашу справу по суті. Жодних винятків, жодних поважних причин. Саме про це говорить частина перша статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (Закон № 2210).
Підприємець довідався про штраф лише 14 квітня 2025 року – коли отримав від виконавчої служби постанову про відкриття виконавчого провадження. До суду звернувся 29 квітня. На його думку, двохмісячний строк на оскарження рішень АМК ще не сплив, адже він фізично не отримував копії рішення.
Але суди першої та апеляційної інстанцій порахували інакше. І ось чому.
Як рахують день вручення рішення
Уявіть собі стандартну ситуацію. АМК надсилає рішення рекомендованим листом на вашу юридичну адресу – ту саму, що зазначена в Єдиному державному реєстрі. Ви за листом не приходите, термін зберігання спливає, і воно повертається відправнику з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Що робить АМК у такому разі? Публікує інформацію про рішення в офіційному друкованому виданні – газеті «Урядовий кур’єр». І через десять днів після публікації рішення вважається врученим. Такий алгоритм прямо передбачений частиною першою статті 56 Закону № 2210.
У цій справі інформацію опублікували 18 грудня 2024 року. Отже, дата вручення – 30 грудня 2024 року (з поправкою на вихідні). Два місяці спливли на початку березня 2025-го. А позов подали лише 29 квітня.
Формально – все правильно. Але чи справедливо це?
Спроба змінити практику Верховного Суду
Підприємець пішов до касації і спробував переконати Верховний Суд відступити від попереднього правового висновку. Його аргументи зводилися до такого: не можна карати людину за необізнаність, якщо вона об’єктивно не могла знати про рішення. Інакше АМК отримує можливість маніпулювати законом – досить просто надіслати листа, дочекатися його повернення, опублікувати оголошення в газеті та спокійно відраховувати два місяці.
Звучить логічно. Але Верховний Суд відхилив ці доводи.
Колегія суддів нагадала: для відступу від попередньої правової позиції потрібні вагомі підстави. Наприклад, зміна законодавства, рішення Конституційного Суду, практика ЄСПЛ або очевидна помилковість попередніх рішень. Скаржник не навів жодної з таких підстав. Просто незгода з підходом – цього замало.
Верховний Суд також підкреслив: законодавець свідомо встановив саме присічний, а не звичайний строк позовної давності. За 20 років існування Закону № 2210 до статті 60 не вносили жодних змін щодо суті цього строку – навіть в умовах воєнного стану.
Крім того, суд звернув увагу на важливу деталь: підприємець знав про антимонопольну справу ще з 2019 року. Він отримував вимоги АМК, його адвокат листувався з Відділенням. Сторона, обізнана про провадження, зобов’язана цікавитися його перебігом. Це позиція, яку ЄСПЛ висловив ще у справі «Пономарьов проти України» – сторони мають у розумні інтервали часу дізнаватися про стан відомого їм провадження.
Що це означає для бізнесу
Ситуація неприємна, але висновки з неї цілком практичні.
По-перше, оскарження рішень АМК вимагає блискавичної реакції. Два місяці – це не про «подумати» чи «порадитися». Це про негайний запуск судового процесу.
По-друге, ваша юридична адреса має бути реальною. Якщо ви зареєстровані там, де фізично не перебуваєте – ви самі створюєте ризик вчасно не отримати ключовий документ. Суд очікує від суб’єкта господарювання добросовісної поведінки, і забезпечення отримання кореспонденції – частина цієї добросовісності.
По-третє, якщо вам стало відомо про антимонопольну справу – будьте проактивними. Відстежуйте публікації в офіційних виданнях. Цікавтеся станом справи. Не чекайте, поки рішення прийде саме. У цій справі Верховний Суд прямо сказав: особа, яку належним чином повідомили про провадження, має обов’язок проявляти зацікавленість щодо його перебігу.
І нарешті – навіть недоліки в роботі пошти не стануть вашим рятівним аргументом. Якщо «Укрпошта» не вручила лист – це проблема між вами та поштою, а не між вами та АМК. Принаймні, в контексті присічного строку на оскарження рішень АМК суд бачить ситуацію саме так.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення. Рішення АМК про штраф у 68 000 гривень залишається чинним. Судові витрати покладені на підприємця.
