Ужгородська окружна прокуратура готує апеляцію на вирок 38-річному шахраєві, який видурив у матері загиблого українського військового понад 6,6 мільйона гривень державної допомоги. Суд першої інстанції визнав чоловіка винним і призначив вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна. Та прокурори переконані: таке покарання — надто м’яке. Вони просили для обвинуваченого одинадцять років ув’язнення, і тепер оскаржуватимуть рішення.
Ця історія — не просто рядок із судової хроніки. Вона про те, як цинізм і бажання легкої наживи ламають життя тих, хто й без того пережив непоправну втрату. Матір військового, яка отримала від держави компенсацію за загибель сина, стала мішенню для зловмисника. І мова не про дрібну крадіжку — із її рахунку зникли 6,6 мільйона гривень. Це гроші, які мали бодай якось підтримати родину після трагедії, а натомість перетворилися на здобич шахрая.
Як саме діяла схема? Деталі слідства не розкривають усього механізму, але зазвичай подібні злочини будуються на довірі. Шахрай міг представитися працівником банку, соціальної служби чи благодійного фонду — і переконати жінку переказати кошти на «безпечний» рахунок, або отримати доступ до її картки через фішингове посилання. Головний інструмент будь-якого афериста — це гра на емоціях і відчутті безвиході. А коли людина щойно поховала сина, її здатність критично мислити притуплена горем, і цим, на жаль, вправно користуються злочинці.
Державна допомога родинам загиблих оборонців — це суттєві виплати. Від початку повномасштабної війни держава спрямувала на ці потреби десятки мільярдів гривень. Одноразова грошова допомога часто перевищує кілька мільйонів, тож не дивно, що на цю сферу звернули увагу шахраї. Для них це не горе, а «бізнес-можливість». І саме це робить кожен такий злочин особливо обурливим.
28 липня Ужгородський міськрайонний суд виніс вирок. Обвинувачений отримав 8 років за гратами, а його майно підлягає конфіскації. На перший погляд, строк чималий. Але коли дивишся на суму збитків і на те, кого саме ошукали, виникає запитання: чи справедливе таке покарання? Сторона обвинувачення відповідає однозначно — ні. У судових дебатах прокурори наполягали на 11 роках позбавлення волі. Це максимальна межа, передбачена санкцією статті за шахрайство в особливо великих розмірах (частина 4 статті 190 Кримінального кодексу України). Різниця між вироком і тим, чого вимагала прокуратура, — три роки. Для близьких потерпілої це не просто цифри, а відчуття, що держава не до кінця захистила їхні права.
Можливо, суд врахував певні пом’якшувальні обставини: каяття, співпрацю зі слідством, відсутність судимості у минулому. Проте прокуратура не погоджується з такою оцінкою. У своїй апеляції вона має намір довести, що цинічний характер злочину, сума завданої шкоди та беззахисний стан потерпілої переважують будь-які «пом’якшення». І тут варто зробити паузу, щоб зрозуміти позицію обвинувачення. Вісім років для шахрая, який залишив матір без фінансової опори після загибелі сина, — це справді верхня межа адекватності? Прокурори кажуть: ні, треба більше. І це не просто бажання покарати суворіше, а спроба встановити прецедент. Якщо суди даватимуть м’які вироки за такі діяння, це не зупинить інших аферистів. Навпаки — вони бачитимуть, що ризик незначний, а «прибуток» колосальний.
Крім того, важливо не забувати про моральну складову. Державна компенсація для сімей полеглих — це суми, які суспільство виділило як вдячність за жертву. Коли ці гроші опиняються в руках шахрая, зникає не просто майно, а символічний зв’язок між громадою та родиною загиблого. Це підриває довіру до самої системи підтримки. Люди починають боятися, що їх ошукають, і уникають офіційних виплат або шукають сумнівних порадників, чим можуть нашкодити собі ще більше.
Тож апеляція Ужгородської окружної прокуратури — не лише про долю одного засудженого. Вона про те, чи готове правосуддя адекватно реагувати на злочини, скоєні на тлі національної трагедії. Історія цієї справи ще не завершена. Апеляційний суд може залишити вирок без змін, збільшити строк покарання або навіть направити справу на новий розгляд. Для матері загиблого воїна важливо не просто домогтися суворішого покарання для кривдника, а відчути, що держава стала на її бік, коли трапилося непоправне. І саме в таких рішеннях правосуддя показує свою людяність.
