Хто має платити за процесуальні витрати, якщо кримінальну справу закрили через закінчення строків давності? Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду поставила крапку в цьому питанні, розглянувши справу № 686/1699/20. І відповідь, чесно кажучи, для декого може виявитися несподіваною.
Уявіть ситуацію: ви потрапили в ДТП, вас звинувачують за статтею 286 Кримінального кодексу України. Справа тягнеться роками. І ось нарешті суд каже – строки давності минули, від кримінальної відповідальності вас звільняють. Здавалося б, можна видихнути. Але потім вам приносять рахунок на десятки тисяч гривень – витрати потерпілого на адвоката, на дорогу до суду… І постає питання: чи законно це?
Саме така історія трапилася з водійкою, яку у жовтні 2018 року звинуватили в порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем потерпілого. Останній отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Справа розглядалася довго, і зрештою апеляційний суд у листопаді 2022 року звільнив жінку від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України – через закінчення строків давності.
Однак разом зі звільненням суд стягнув із неї на користь потерпілого майже 43 тисячі гривень процесуальних витрат. З них понад 34 тисячі – витрати на правову допомогу, ще понад 8 тисяч – витрати, пов’язані з прибуттям до місця судового провадження.
Чому це викликало суперечку
Жінка з таким рішенням не погодилася і подала касаційну скаргу. Її головний аргумент був досить переконливим: Кримінальний процесуальний кодекс України прямо не передбачає стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв’язку зі звілненням від відповідальності.
Логіка тут проста: якщо людину не визнали винуватою – з якої рації вона має платити? Хіба це не порушення презумпції невинуватості, закріпленої в статті 62 Конституції України?
До того ж захист наголошував: у рішенні про стягнення витрат суд спирався на попередні розрахунки адвокатських послуг, а не на остаточні. Квитанції про оплату правової допомоги, мовляв, оформілені не за законом. А витрати на пальне для поїздок потерпілого та його предстаника взагалі необґрунтовані.
Ці доводи звучали вагомо. Настілки вагомо, щдо колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, розглядаючи справу, вирішила передати її на розгляд Об’єднаної палати. Причина – потреба відступити від позиції, яку раніше зайняла колегія суддів Другої судової палати у схожій справі.
Що сказав Верховний Суд раніше
Тут важливий момент: Верховний Суд уже не раз висловлювався щодо процесуальних витрат у кримінальних справах. І позиції ці, скажімо так, не завжди збігалися.
Ще у 2018 році Велика Палата Верховного Суду роз’яснила: питання про розподіл процесуальних витрат вирішується виключно в межах кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України. Тобто потерпілий не може піти й подати окремий цивільний позов про відшкодування таких витрат – усе має бути вирішено в одному процесі.
А в червні 2020 року Велика Палата додала: суд зобов’язаний вирішити долю процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд справи по суті. У тому числі – в ухвалі про закриття провадження через звільнення від кримінальної відповідальності.
Ключовий же висновок Об’єднана палата зробила у вересні 2022 року: витрати органів досудового розслідування (наприклад, на експертизи) не стягуються з особи, яку звільнили від відповідальності за статтею 49 КК. Такі витрати бере на себе держава. А от витрати, пов’язані із залученням експерта стороною захисту, – це вже інша розмова.
Презумпція невинуватості тут ні до чого
І ось тепер, у справі № 686/1699/20, Об’єднана палата розставила крапки над «і». Суд пояснив: презумпція невинуватості стосується лише кримінальної відповідальності. Вона не поширюється на цивільну відповідальність, яка далеко не завжди залежить від винуватості у злочині.
Простий приклад: власник автомобіля – джерела підвищеної небезпеки – відповідає за шкоду, завдану цим автомобілем, незалежно від своєї вини. Так само і з процесуальними витратами: обов’язок їх компенсувати не означає, що людину визнали злочинцем. Це різні площини відповідальності.
Крім того, суд звернув увагу на цікавий момент: рішення про стягнення витрат ухвалюється водночас з рішенням про звільнення від відповідальності. Тож не можна сказати, що стягнення відбувається вже після того, як особа втратила статус обвинуваченої. Це єдиний процесуальний акт.
А що з витратами потерпілого конкретно
Об’єднана палата розвинула свою попередню позицію: крім витрат на експерта сторони захисту, з особи, звільненої від кримінальної відповідальності, можуть бути стягнуті й витрати, яких зазнав потерпілий. Йдеться про оплату правової допомоги, транспортні витрати, пов’язані з прибуттям до суду, та інші документально підтверджені видатки.
Це логічно: потерпілий не винен у тому, щдо справа тягнулася роками. І якщо він витрачав гроші на адвоката чи на дорогу, щдоб захистити свої інтереси в процесі, ці витрати мают бути комусь компенсовані державою або особою, щодо якої здійснювалося провадження.
Водночас Суд наголосив на важливій гарантії: обвинуваченому, який має право на звільнення від відповідальності за строками давності, повинні роз’яснити – серед іншого – можливість стягнення з нього процесуальних витрат. Це прямо передбачено частинами 2 та 3 статті 285 Кримінального процесуального кодексу України. Людина має ухвалювати рішення свідомо, розуміючи всі фінансові наслідки.
Щодо суми – слово за судами першої та апеляційної інстанцій
Окремо варто зазначити: доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості конкретних сум – чи то адвокатських гонорарів, чи то витрат на палне – Об’єднана палата оцінювати не стала. Касаційний суд є судом права, а не факту. Він не перевіряє докази, не перераховує квитанції. Це прерогатива судів нижчих інстанцій.
Тому оскаржена ухвала Хмелницкого апеляційного суду від 28 листопада 2022 року була залишена без змін. А касаційна скарга – без задволення.
Підсумок такий: якщо особу звілняют від криміналної відповідалності на підстаі статті 49 КК, процесуалні витрати потерпілого можут бути стягнуті з неї в порядку, передбаченому частиною 1 статті 124 Криміналного процесуалного кодексу України. І тепер це не просто одна з позіцій – це узгоджена практіка Верховного Суду, від якої наряд чи варто очікуваті відступів у майбутному.
