Чи повинна особа платити за експертизи у кримінальній справі, якщо її звільнили від відповідальності за строками давності? Саме це питання стало каменем спотикання в судовій практиці, і у вересні 2022 року Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду поставила крапку в багаторічній дискусії. Розглянемо цю справу докладно – вона стосується кожного, хто може опинитися в подібній ситуації.
Суть історії: що трапилося і чому справа дійшла до Верховного Суду
Уявіть: людині повідомили про підозру за ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України – зловживання службовим становищем. Поки тривало розслідування і судовий розгляд, спливли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. Сторона захисту подала клопотання про звільнення від відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України. Суд першої інстанції це клопотання задовольнив – людину звільнили від кримінальної відповідальності, а провадження закрили.
Але сюрприз чекав далі. Разом із закриттям справи суд стягнув з обвинуваченого понад 23 тисячі гривень процесуальних витрат – вартість судово-економічної та судово-почеркознавчої експертиз, проведених під час досудового розслідування. Захисник оскаржив це рішення, однак апеляційний суд залишив ухвалу без змін. Довелося йти до касації.
Саме так народилася справа № 203/241/17, яка згодом потрапила на розгляд об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Причина – у судовій практиці склалися дві протилежні позиції щодо процесуальних витрат при закритті справи за давністю.
Дві правди: чому суди ухвалювали різні рішення
Колегії суддів різних палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду раніше висловлювали дві абсолютно різні позиції з цього питання. І кожна з них мала свою логіку.
Перша позиція: процесуальні витрати взагалі не можна стягувати з особи, якщо кримінальне провадження щодо неї закрито. Прихильники цього підходу спиралися на буквальне тлумачення Кримінального процесуального кодексу України. Стаття 124 КПК чітко каже: витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках – коли ухвалено обвинувальний вирок або коли експерта залучила сторона захисту. У випадку із закриттям провадження обвинувальний вирок не ухвалюється, отже – підстав для стягнення немає.
Крім того, ця позиція враховувала: якщо потерпілий у справі приватного обвинувачення відмовився від обвинувачення і суд закрив провадження, всі процесуальні витрати покладаються на державу. Логічно було б застосувати аналогічний підхід і тут.
Друга позиція: звільнення особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав не звільняє її від сплати процесуальних витрат. Стягнення цих витрат – не покарання і не кримінальна відповідальність, а просто компенсація державі за понесені затрати.
Велика Палата Верховного Суду ще у 2020 році (справа № 598/1781/17) висловилася про те, що суд повинен вирішувати питання розподілу процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд справи по суті. Але чіткої відповіді, які саме витрати і з кого стягувати, Велика Палата тоді не дала.
Що вирішила об’єднана палата і чому це важливо
Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду 12 вересня 2022 року сформулювала позицію, яка тепер є обов’язковою для всіх судів. І ця позиція – на користь людини.
Суть рішення така: якщо особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування (включно з витратами на експертизи), з такої особи не стягуються, а відносяться на рахунок держави.
Виняток один – витрати, пов’язані із залученням експерта стороною захисту. Якщо ж експертизу призначав слідчий, прокурор або суд – платити за неї особі не доведеться.
Чому суд ухвалив саме таке рішення? Аргументація досить переконлива.
По-перше, звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності – це безумовна підстава. Від особи не вимагають ні визнання вини, ні примирення з потерпілим, ні відшкодування шкоди. Держава просто втратила час, відведений законом для доведення винуватості.
По-друге, і це принципово: згода особи на звільнення за давністю не дорівнює визнанню вини. Це прямо випливає з презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України. Не можна карати людину гривнею за те, у чому її вина не доведена обвинувальним вироком.
По-третє, проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами за дорученням слідчого, прокурора або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам із Державного бюджету України. Так прямо записано в ч. 2 ст. 122 КПК та ст. 15 Закону України «Про судову експертизу».
Тож логіка суду проста й зрозуміла: раз держава не змогла довести вину в межах строку давності, то й витрати на це невдале розслідування має нести сама держава, а не перекладати їх на особу, щодо якої так і не ухвалили обвинувальний вирок.
Що це означає на практиці
Для конкретної людини у справі № 203/241/17 рішення об’єднаної палати означало скасування обов’язку сплатити 21 184 грн за судово-економічну експертизу та 2 641 грн за судово-почеркознавчу. Загалом понад 23 тисячі гривень, які тепер залишилися в кишені обвинуваченого, а не пішли до державної скарбниці.
Але значення цієї постанови значно ширше. Відтепер усі суди в Україні, розглядаючи аналогічні клопотання про звільнення від відповідальності за строками давності, повинні враховувати цей висновок об’єднаної палати. Жодних процесуальних витрат на експертизи з особи стягнути не можуть – якщо тільки експерта не залучала сторона захисту.
До речі, важливий нюанс: у цій справі прокурор навіть не заявляв клопотання про компенсацію процесуальних витрат – суд першої інстанції стягнув їх за власною ініціативою. І це ще один аргумент на користь того, що рішення було передчасним.
Коли ви опиняєтеся в схожій ситуації і суд пропонує вам звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності, пам’ятайте: ваша згода на таке звільнення не є визнанням провини. І сплачувати процесуальні витрати ви не зобов’язані – тепер це чітко підтверджено практикою Верховного Суду. Якщо ж суд першої інстанції все одно стягує з вас вартість експертиз, є всі підстави для оскарження такого рішення.
