Реформа ТЦК – тема, яка торкається буквально кожного українця призовного віку. Законопроект народного депутата Заремського М.В. (посвідчення №403) пропонує перетворити територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з органу примусу на повноцінну сервісну інституцію. Розберімося, що саме передбачає цей документ і чим він важливий для вас.
Від «силового органу» до служби
Зараз ТЦК у багатьох асоціюється передусім з примусовими повістками і вуличними облавами. Законопроект прямо це визнає і пропонує змінити саму природу цих установ. Стаття 1 закріплює декларацію держави: ТЦК мають стати сервісною, прозорою і підзвітною інституцією. До речі, подібний підхід давно працює у країнах Балтії – там центри комплектування сприймаються як звичайні держустанови, а не як місця, яких треба уникати.
Але декларація – це лише намір. Реальна реформа ТЦК потребує конкретних механізмів. І вони в законопроекті є.
Цифровізація: ніяких черг і «ручного контакту»
Найбільш практична частина – стаття 2, яка стосується цифровізації. Вся взаємодія між громадянином і працівниками ТЦК переводиться в електронний кабінет військовозобов’язаного. Повістки вручатимуться виключно в електронній формі з фіксацією факту отримання – так звані онлайн-повістки.
Тут важливий момент: у кабінеті ви зможете бачити свій повний статус. Чи ви придатні до служби, чи маєте відстрочку, чи перебуваєте в резерві – вся ця інформація буде доступна онлайн. Це усуває ситуацію, коли людина просто не знає, який у неї статус, і дізнається про це лише на блокпості.
Зменшення «ручного контакту» між громадянином і чиновником – це, по суті, антикорупційний захід. Де немає особистого контакту, там немає й можливості для хабаря або тиску.
Прозорі правила: хто йде першим і чому
Стаття 3 вирішує болючу проблему непрозорості призову. Сьогодні критерії мобілізації для багатьох залишаються незрозумілими – чому одного викликали, а сусіда ні. Законопроект передбачає закріплення на законодавчому рівні:
- чітких критеріїв призову за віком, станом здоров’я і військовою спеціальністю;
- зрозумілої черговості виклику;
- публічної логіки прийняття рішень.
Це принципова зміна. Публічна логіка рішень означає, що держава пояснює свої дії, а не просто видає накази.
Контроль і відповідальність: відеофіксація і незалежний орган
Стаття 4 – про те, що буде, якщо щось піде не так. Законопроект передбачає обов’язкову відеофіксацію всіх взаємодій між військовозобов’язаними і працівниками ТЦК. Аналогія проста: як відеокамери в поліцейських дільницях змінили культуру поводження з затриманими, так само відеофіксація змінить поведінку і в ТЦК.
Але відео само по собі нічого не дає, якщо нема кому його переглядати і реагувати. Тому передбачається створення незалежного органу для оскарження дій працівників ТЦК та інших осіб, причетних до мобілізації. І, що не менш важливо, – персональна відповідальність кожного працівника за порушення. Не абстрактна «відповідальність установи», а конкретна – людини.
Сервісна функція: не тільки мобілізація
Стаття 5 закріплює за ТЦК сервісну роль як головну. Тобто реформа ТЦК передбачає, що центри не просто викликають і відправляють – вони консультують громадян, пояснюють їхні права і обов’язки, допомагають з оформленням документів. По суті, це має бути щось на кшталт «єдиного вікна» для всіх питань, пов’язаних з військовим обліком.
Це змінює і логіку роботи установи, і ставлення людей до неї. Коли ти знаєш, що можеш прийти і отримати нормальну консультацію, а не зіткнутися з тиском, – сама по собі атмосфера недовіри зникає.
Розділення функцій: облік окремо, рішення окремо
Стаття 6 пропонує структурну зміну: функції обліку та адміністрування відокремлюються від функцій прийняття мобілізаційних рішень. Зараз одні й ті самі люди і ведуть облік, і вирішують, кого призивати. Це концентрація влади в одних руках, що створює очевидні ризики.
Розділення – це стандартна практика управління ризиками. Як у банку касир і менеджер з кредитів – різні люди з різними повноваженнями.
Як це стане законом і що далі
З юридичного боку законопроект вносить нову статтю 3-1 до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №44, ст.416). Закон набирає чинності з наступного дня після офіційного опублікування. Кабінету Міністрів відводиться три місяці, щоб привести свої нормативно-правові акти у відповідність і за потреби підготувати додаткові законопроекти для реалізації реформи ТЦК.
