24 липня російська балістична ракета накрила закриту виставку «Армада» на полігоні в Київській області. Загинули 10 людей, ще близько сотні дістали поранення — і майже одразу після трагедії стало зрозуміло, що розслідування не обмежиться лише воєнним злочином Росії.
Про масштаби удару та подвійне розслідування повідомив генеральний прокурор Руслан Кравченко. За його словами, кількість постраждалих ще уточнюється — вона може зрости. Але вже зрозуміло, що це один із найкривавіших обстрілів столичного регіону за останні місяці.
Спочатку джерела повідомляли про шістьох загиблих і десятки поранених. Згодом цифри стали гіршими, а деталі — більш незручними.
Вибух на полігоні: що відомо про удар
Російські війська завдали удару вдень 24 липня, ймовірно, балістичною ракетою «Іскандер». Місце влучання — полігон, де просто неба демонстрували зразки західної та української зброї. Захід був запланований як закритий показ для військових і, за деякими даними, для представників оборонних відомств.
В одному з телеграм-каналів з‘явилася інформація, що перед ударом над полігоном помітили російський розвідувальний дрон. Чи це правда, чи випадково запущена версія — наразі слідство не коментує. Але питання про те, як саме ворог отримав точні координати, тут точно не останнє.
У момент атаки на полігоні перебували десятки людей. Вибух був такої сили, що деяких постраждалих досі не можуть упізнати — знадобиться ДНК-експертиза.
Два провадження: війна і халатність
Офіс генпрокурора одразу кваліфікував удар як воєнний злочин — стаття 438 Кримінального кодексу. Це звична правова рамка для всіх російських атак на цивільну інфраструктуру. Але цього разу нею справа не обмежилась.
Другим провадженням стала частина 3 статті 367 — службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.
Руслан Кравченко сформулював це без дипломатії: «Війна не звільняє від відповідальності за управлінські рішення. Навпаки — вимагає максимальної професійності, обережності та усвідомлення кожного кроку».
І далі — конкретні запитання, які слідство ставитиме посадовцям: хто ухвалив рішення провести такий захід, хто обирав локацію, який формат погоджували, чи враховували ризики повітряної атаки і чи взагалі був план евакуації на випадок тривоги.
Що означає ця справа для військового керівництва
Тут важливий контекст. Це не перший випадок, коли скупчення військових у тилу стає мішенню. Росіяни полюють на наради, шикування, польові навчання — будь-який захід, де багато людей і техніки в одному місці. Удар по полігону на Київщині — саме з цього ряду. І рішення провести захід у форматі, який, схоже, не враховував цієї загрози, тепер розглядатимуть як службову помилку — можливо, злочинну.
Генпрокурор наголосив: «Слідство встановить, хто ухвалював рішення про проведення заходу, хто погоджував місце, час і формат його проведення, які заходи безпеки були передбачені та чи були належним чином оцінені ризики в умовах воєнного стану».
Це сигнал не лише конкретним фігурантам, а й усій системі ухвалення рішень у тилу. Війна триває п’ятий рік, і такі трагедії все частіше кваліфікуються не тільки як наслідок ворожих дій, а і як управлінський провал.
Поки що жодних імен не названо. Офіційно — «дані уточнюються». Але сам факт відкриття провадження за статтею про службову недбалість у день трагедії — досить рідкісна швидкість. Схоже, що в Офісі генпрокурора усвідомлюють масштаб суспільного запиту на відповіді.
Скільки з тих десяти загиблих могли б вижити, якби захід провели у розосередженому форматі чи під землею — відповісти має розслідування.
