Уявіть: ви облаштували спортивний майданчик біля озера, поставили роздягальні, альтанки, провели водолазне обстеження дна і навіть уклали договір із селищною радою. Здавалося б, усе законно. А потім з’являється прокурор і вимагає знести взагалі все – до останнього турніка. Саме в таку ситуацію потрапила громадська організація «Спортивний клуб “Карат-777″», і її справа дійшла аж до Верховного Суду. Розберімося, чому так сталося і який урок із цієї історії варто винести всім, хто придивляється до мальовничих берегів.
Що сталося на березі Нагорівського водоймища
На північному березі Нагорівського водоймища, що в селищі Безлюдівка на Харківщині, ГО «СК “Карат-777″» облаштувала цілий спортивно-відпочинковий комплекс. Територію площею 0,4657 га огородили парканом заввишки 1,7 метра. Всередині з’явилися: будівля з терасою (74,65 кв. м), дві роздягальні, навіс на 84,2 кв. м, спортивний майданчик із брусами, турніками, боксерським рингом, а також чотири альтанки й кілька господарських споруд.
І все це – у межах прибережної захисної смуги. Деякі об’єкти стояли на відстані лише 1,35–3,19 метра від урізу води. Паркан узагалі унеможливлював вільний доступ до озера.
Прокуратура виявила цю ситуацію під час розслідування кримінального провадження ще у 2021 році. Провели огляди місця події із залученням сертифікованих інженерів-землевпорядників, геодезичну зйомку, будівельно-технічну експертизу. Результат виявився невтішним для клубу.
Чому прибережна захисна смуга – це особлива територія
Тут важливий момент. Прибережна захисна смуга – це не просто гарне місце біля води. Це територія зі спеціальним правовим режимом, встановленим Водним кодексом України та Земельним кодексом України. Її головне призначення – охорона водойми від забруднення, замулення, а також забезпечення вільного доступу громадян до водних об’єктів.
Розміщення будь-яких капітальних споруд у межах цієї смуги або заборонене, або жорстко обмежене. А зведення паркану, що блокує прохід до води, – це пряме порушення закону. І жоден договір із місцевою радою про пайову участь в утриманні об’єкта благоустрою цього не виправдовує.
Три суди – три різні підходи
Керівник Салтівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Безлюдівської селищної ради. Вимога була чіткою: усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення всіх самочинно зведених об’єктів.
Перша інстанція – Господарський суд Харківської області – у позові відмовила. Логіка була такою: прокурор не довів, що спірна земля розташована саме в межах селища Безлюдівка і належить до комунальної власності. А раз немає доказів – немає й підстав для задоволення вимог.
Апеляція подивилася на справу інакше. Східний апеляційний господарський суд дослідив наявні в матеріалах справи документи: рішення Безлюдівської селищної ради про затвердження містобудівної документації, рішення Харківської районної ради про зміну меж населеного пункту, викопіювання з генерального плану. Усе це разом чітко показувало: озеро Нагорівське разом із прибережною захисною смугою повністю розташоване на території селища Безлюдівка. Апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та задовольнив позов повністю.
ГО «СК “Карат-777″» подала касаційну скаргу. І ось тут починається найцікавіше.
На чому наполягав спортклуб у касації
Скаржник наголошував, що апеляційний суд встановив ключову обставину – належність земельної ділянки до комунальної власності – на підставі недопустимих доказів. Мовляв, прокурор мав надати копію графічних матеріалів проєкту землеустрою щодо встановлення меж селища. А ще – довідку від Держгеокадастру про те, що жоден державний орган не має прав на спірну ділянку.
Іншими словами, відповідач намагався посіяти сумнів: а раптом земля не комунальна, а державна? І тоді Безлюдівська селищна рада взагалі не є належним позивачем.
Чесно кажучи, логіка в такому аргументі є. Але Верховний Суд її не прийняв.
Що сказав Верховний Суд
Колегія суддів Касаційного господарського суду нагадала про ключову норму – пункт 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який набрав чинності 27 травня 2021 року. Її суть така: всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, автоматично вважаються землями комунальної власності.
Виняток становлять лише ті ділянки, що перебувають у постійному користуванні державних підприємств, та землі зі спеціального переліку, визначеного законом. Спірна ділянка до жодного з винятків не потрапляла. До того ж вона навіть не була сформована як окремий об’єкт цивільних прав.
Верховний Суд підтвердив: апеляція цілком обґрунтовано взяла до уваги сукупність доказів – від рішень органів місцевого самоврядування до графічних матеріалів генерального плану. Окремий проєкт землеустрою для цього не потрібен. А той факт, що відповідач сам неодноразово звертався до Безлюдівської селищної ради за дозволами, укладав із нею договори, лише підсилює позицію позивача.
Колегія також нагадала, що суд касаційної інстанції не переоцінює докази – це справа судів першої та апеляційної інстанцій. Касація перевіряє лише правильність застосування норм права.
Практичний урок для бізнесу та громадських організацій
Ця справа – чудова ілюстрація того, як договір про пайову участь в утриманні об’єкта благоустрою не замінює ані права власності, ані права користування землею. Укласти такий договір – не означає отримати земельну ділянку в законне користування.
Крім того, розташування об’єктів у прибережній захисній смузі – це завжди зона підвищеного ризику. Навіть якщо місцева рада «не заперечує», вимоги Водного та Земельного кодексів мають пріоритет. І прокурор, діючи в інтересах держави, може ініціювати знесення всього самочинно зведеного.
ГО «СК “Карат-777″» програла касацію. Постанова Східного апеляційного господарського суду від 20 січня 2026 року залишилася без змін. Усі споруди, від будівель до альтанок і турніків, підлягають знесенню – відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України та статті 212 Земельного кодексу України.
Перед тим як облаштовувати пляж, спортивну зону чи зону відпочинку біля води, варто поставити собі два запитання. Перше: чи маю я оформлене право на цю землю? І друге: чи дозволяє правовий режим цієї території те будівництво, яке я планую? Якщо хоч на одне з них відповідь негативна – краще не ризикувати. Інакше можна повторити долю спортклубу «Карат-777», який втратив усе збудоване на березі Нагорівського водоймища.
