Уявіть: ви маєте клаптик землі у 30 квадратних метрів, будуєте на ньому торговельний павільйон, а згодом з’ясовується, що споруда «вийшла» далеко за межі вашої ділянки – на цілих 105 квадратів більше, ніж дозволено. Саме така ситуація стала предметом розгляду Верховного Суду у справі № 914/585/22. І рішення, ухвалене 6 травня 2026 року, розставляє важливі крапки над «і» в питаннях самовільного зайняття земельної ділянки.
Давайте розберемося, чому паспорти прив’язки тимчасових споруд не допомогли підприємиці уникнути демонтажу і які висновки з цієї історії варто взяти на озброєння.
У чому суть конфлікту
ФОП Филик В.З. володіла земельною ділянкою площею 0,0030 га (30 кв. м) на вулиці Валовій, 7-Б у місті Стрию. На цій землі вона звела торговельний павільйон. Але, як встановили суди, споруда виявилася значно більшою, ніж дозволяли межі приватної ділянки.
Загальна площа зайнятої території склала 135 кв. м, з яких лише 30 кв. м перебували у власності відповідачки. Решта – 105 кв. м – це несформована земельна ділянка комунальної власності, на яку у ФОП не було жодних правовстановлюючих документів. Саме цю частину прокурор в інтересах Стрийської міської ради вимагав повернути громаді.
До слова, підприємиця мала два паспорти прив’язки тимчасових споруд – №102 та №175. Вона наполягала: ці документи підтверджують законність розміщення об’єкта. Але суди подивилися на ситуацію інакше.
Тимчасова споруда чи капітальний об’єкт
Тут криється ключовий момент справи. Експертиза, проведена Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановила: торговельний павільйон за адресою вул. Валова, 7-Б є нерухомим майном. Фактично на об’єкті виконано нове будівництво. За функціональним призначенням приміщення належить до «Будинків, споруд та приміщень підприємств торгівлі та харчування».
Іншими словами, на ділянці з’явився не легкий кіоск, який можна перекотити, а повноцінна капітальна споруда площею 93 кв. м, ще й огороджена металевим парканом.
Верховний Суд чітко зазначив: паспорти прив’язки та Програма впорядкування розміщення тимчасових споруд стосуються правового режиму саме тимчасових об’єктів. А коли на землі фактично зведено капітальну будівлю – це вже зовсім інша правова природа. Посилання на документи щодо тимчасових споруд не можуть виправдати зайняття чужої землі об’єктом нерухомості.
Чи можна вимагати повернення несформованої ділянки
Окремий і дуже цікавий аргумент відповідачки стосувався того, що спірна земельна ділянка не сформована – тобто не має кадастрового номера, чітких меж і не є об’єктом цивільних прав. Як же можна вимагати її повернення?
Суди попередніх інстанцій встановили конкретні параметри: площу (0,0105 га), місце розташування, ідентифікували об’єкти, розміщені на ній. Верховний Суд погодився з таким підходом. Вимога про звільнення частини земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан відповідає характеру порушення і спрямована на реальне усунення його наслідків.
Колегія суддів підкреслила: самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування. Це прямо передбачено статтею 212 Земельного кодексу України. Приведення ділянок у придатний стан, включаючи знесення будівель, здійснюється за рахунок тих, хто їх самовільно зайняв.
Чому справа розглядалася в господарському суді
ФОП Филик В.З. наполягала на тому, що спір мав би розглядатися за правилами цивільного судочинства. Мовляв, вона є фізичною особою, земля і павільйон належать їй як громадянці, а не як підприємиці.
Верховний Суд із цим не погодився. Вирішальним стало функціональне призначення об’єкта. Торговельний павільйон – це споруда для здійснення торговельної, тобто підприємницької діяльності, а не для особистих чи побутових потреб. Саме тому спір стосується господарської компетенції відповідачки. Формальна реєстрація права власності на об’єкт за фізичною особою не змінює суті правовідносин.
Колегія суддів окремо зауважила: ФОП не надала доказів того, що павільйон використовувався для задоволення власних потреб, а не для отримання прибутку.
А що з доказами з кримінального провадження
Відповідачка оскаржувала допустимість експертного висновку № 3185-Е від 26.05.2023, отриманого під час досудового розслідування. Аргумент: доказ використали без дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, як того вимагає стаття 222 Кримінального процесуального кодексу України.
Але Верховний Суд звернув увагу на процесуальний нюанс: у судах першої та апеляційної інстанцій ФОП взагалі не посилалася на відсутність такого дозволу. Це питання не було предметом заперечень і не перевірялося апеляційним судом. А суд касаційної інстанції не втручається в оцінку доказів, якщо порушень порядку їх отримання не було встановлено раніше.
Крім того, колегія підкреслила: експертний висновок не був єдиним доказом. Висновок про самовільне зайняття земельної ділянки ґрунтувався на всій сукупності доказів – акті Держгеокадастру, плані топографічного знімання, листах виконкому міської ради.
Чи дотримано баланс інтересів
Окремої уваги заслуговує оцінка Верховним Судом відповідності рішення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Йдеться про право мирно володіти своїм майном.
Суд застосував трискладовий тест: законність втручання, легітимна мета і пропорційність.
Щодо законності – все просто. Дії ФОП суперечили статтям 125, 126, 211 Земельного кодексу України. Зайняття комунальної землі без правовстановлюючих документів не створює жодного правомірного титулу. Легітимна мета теж очевидна – поновлення права територіальної громади на володіння, користування і розпорядження своїм майном.
А от із пропорційністю найцікавіше. Верховний Суд зазначив, що справедливий баланс не порушено. Чому? Тому що захисту підлягає лише право, набуте на законних підставах. Самовільне будівництво на чужій землі таким критеріям не відповідає. Покладення на відповідачку обов’язку звільнити ділянку – це не непропорційне втручання, а закономірний правовий наслідок порушення, яке вона сама ж і допустила.
Про що варто пам’ятати
Ця справа – яскрава ілюстрація того, що наявність паспорта прив’язки тимчасової споруди не дає карт-бланш на будівництво капітальних об’єктів. Якщо за фактом зведено нерухоме майно, яке до того ж виходить за межі власної ділянки, жодні документи на тимчасові споруди не врятують від позову про звільнення землі.
І ще один важливий момент: навіть несформована земельна ділянка може бути предметом судового захисту. Якщо суд може встановити її площу, розташування та ідентифікувати розміщені на ній об’єкти, вимога про повернення такої землі власнику є цілком реальною та здійсненною.
Колегія суддів Касаційного господарського суду залишила касаційну скаргу ФОП Филик В.З. без задоволення. Постанова Західного апеляційного господарського суду від 31 березня 2026 року та рішення Господарського суду Львівської області від 16 січня 2024 року залишені без змін. Торговельний павільйон і металевий паркан підлягають демонтажу за рахунок відповідачки, а земельна ділянка має бути повернута територіальній громаді Стрия.
