Шахтар приймав луганську Зорю і мав нагоду повернутися на вершину турнірної таблиці. Треба було лише обіграти команду, яка рідко віддає очки без бою. На папері завдання виглядало простим. На полі все виявилося складніше, і перший тайм завершився з нулями на табло.
Ротація після єврокубкового вечора
Матч з Інтером у Лізі чемпіонів забрав чимало сил, і це вгадувалося вже зі стартового протоколу. Арда Туран пішов на ротацію, давши відпочинок частині ключових виконавців. Праворуч у захисті з’явився Олександр Караваєв, а на тому ж фланзі в атаці діяв Брунінью. Аліссон, який яскраво запалював у грі з нерадзуррі, залишився на заміні. Тобто Шахтар вийшов у досить експериментальному складі.
Логіка в такому рішенні була. Караваєв додає флангу надійності, Брунінью – швидкості й дриблінгу. От тільки зв’язка захисника та вінгера на одному боці потребує зіграності, а її якраз і бракувало. Кожен рух окремо виглядав правильним, а разом вони не складалися в цілісну атаку.
Контроль без загострення
Очікувано підопічні Арди Турана захопили м’яч під контроль. Володіння, короткі передачі, спроби розтягнути оборону суперника – усе це виглядало правильно. Питання було в іншому: що з цього виходило біля чужих воріт?
А виходило небагато. Міг усе змінити епізод після навісу, коли Сапутін невпевнено зіграв у своєму штрафному. М’яч опинився там, де його чекав Брунінью, але скористатися ситуацією той не зумів. Такі моменти в матчах з непоступливим суперником зазвичай на вагу золота.
Луганці відповіли своїм козирем – швидкою контратакою. Попара віддав гостру передачу на Нестеренка, і той уже набирав швидкість, щоб вискочити віч-на-віч з Різником. Урятував підкат Грама в останню мить. Якби пас пройшов, рахунок цілком міг відкритися не на користь господарів.
Чому перевага не стала голами
Перша половина не подарувала великої кількості моментів. Невелика перевага була на боці гірників, але перетворити її на голи не виходило. І справа тут не лише у везінні.
Причин кілька:
- свіжість після важкої гри в Лізі чемпіонів залишає бажати кращого;
- флангова гра без Аліссона втратила гостроту;
- Зоря діяла компактно й терпляче, не даючи простору між лініями.
Кожен із цих пунктів окремо не виглядає критичним. Але разом вони й дають ті самі нулі на табло, які потім дорого коштують у чемпіонських перегонах.
Ще один момент, який варто тримати в голові. Коли суперник усім складом сідає у свій блок, одного контролю м’яча замало. Потрібні або індивідуальні дії на межі фолу, або швидка зміна флангу, або дальній удар. Нічого з цього гірники в першому таймі так і не запропонували.
Луганська Зоря, до слова, давно не новачок у таких матчах. Команда звикла грати другим номером, терпіти й чекати свого шансу. Іноді цей шанс приходить на останніх хвилинах, іноді не приходить зовсім. Але супернику завжди доводиться витрачати сили, і саме на цьому будується вся її гра.
Що на кону
Перемога повертала Шахтар на вершину турнірної таблиці, і саме тому втрачені моменти виглядають такими болючими. У гонці, де кожне очко на рахунку, домашня осічка може обернутися відставанням на кілька турів.
Конкуренти свого шансу не пропустять. Тому для гірників важливий не стільки красивий футбол, скільки вміння брати своє навіть у посередній день. Поки що цього вміння на полі не видно, і питання до тренерського штабу накопичуються.
Окрема тема – заміни. Лава запасних у цьому матчі виглядала солідно, і один Аліссон здатен змінити характер гри на фланзі. Питання лише в тому, коли саме Туран вирішить його випустити. Якщо чекати до останніх хвилин, момент може просто не народитися.
Друга половина покаже, чи була ротація виправданою і чи знайде тренер аргументи на лаві запасних. Принаймні один із них – Аліссон – терпляче чекає на свій шанс.
