Щомісячна грошова виплата в розмірі мінімальної зарплати – ось що держава гарантує кожному члену сім’ї загиблого Героя України. Та коли мати неповнолітньої доньки відкрила чергову виписку з Пенсійного фонду, замість повної суми вона побачила лише 33,3%. Виявилося, що чиновники самотужки вирішили: якщо отримувачів троє, то й гроші треба ділити на три частини. Чи законно це? Верховний Суд дав однозначну відповідь.
Суть спору: одна виплата на трьох?
У травні 2025 року жінка звернулася до суду в інтересах своєї неповнолітньої доньки. Батько дитини загинув, захищаючи Україну. Указом Президента йому було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Донька отримувала пенсію в разі втрати годувальника, а з 1 січня 2023 року їй призначили ще й щомісячну грошову виплату відповідно до Закону України «Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян» від 27 липня 2022 року №2454-IX.
І ось тут почалися несподіванки. Пенсійний фонд нарахував дитині не повну мінімальну заробітну плату, а лише одну третину від неї. Логіка була такою: право на виплату, окрім доньки, мають ще батько й мати загиблого (вони перебували на обліку в іншому територіальному управлінні Пенсійного фонду). Отже, міркували чиновники, одну мінімальну зарплату слід розділити на трьох – кожному по 33,3%.
Мати звернулася до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок, однак отримала відмову. Мовляв, усе призначено й виплачується відповідно до законодавства. Тоді вона пішла до суду.
Що написано в законі й чому це важливо
Давайте розберемося, що саме говорить Закон №2454-IX. Він був ухвалений, аби забезпечити належні умови для життєзабезпечення людей, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та членів сімей загиблих Героїв. Це не благодійність і не примха держави – це гарантована законом грошова виплата.
Стаття 4 цього Закону (в редакції, чинній на момент спору) встановлювала чіткий розмір: членам сімей загиблих громадян із числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, – у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року. Ключове слово – «особам». Тобто кожному, хто підпадає під визначену категорію.
Чесно кажучи, в законі не було ані слова про те, що цю суму треба якось ділити, якщо отримувачів кілька. Не було такого й у постанові Кабінету Міністрів України №79 від 20 січня 2023 року, яка регулювала порядок призначення і виплати. Пенсійний фонд, по суті, самостійно додумав механізм, якого законодавець не передбачав.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Львівський окружний адміністративний суд задовольнив позов повністю. Восьмий апеляційний адміністративний суд із таким рішенням погодився. Аргументація була простою і водночас переконливою: якщо закон не передбачає розподілу виплати між членами сім’ї, то Пенсійний фонд не має права вигадувати такий розподіл самостійно.
Пенсійний фонд подав касаційну скаргу. Його представники наполягали: оскільки на утриманні перебувають троє членів сім’ї загиблого, сума виплати має розподілятися між ними порівну. Вони просили Верховний Суд сформулювати правову позицію з цього питання. І Суд її сформулював.
Верховний Суд: сумніви тлумачаться на користь людини
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду підійшла до справи системно. Аналіз частини третьої статті 2 та пункту 4 статті 4 Закону України «Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян» показав: законодавець визначає коло осіб, які мають право на виплату, у множині. Але це свідчить саме про самостійний характер права кожного з них, а не про спільне право на одну суму.
Суд наголосив на фундаментальному принципі: коли норма закону допускає різне тлумачення, суб’єкт владних повноважень зобов’язаний обрати той варіант, який є найбільш сприятливим для людини. Це випливає зі статті 15 Закону України «Про адміністративну процедуру» – презумпція правомірності дій та вимог особи. Сумніви щодо правомірності, що виникають через неоднозначне трактування норми, мають тлумачитися на користь людини, а не державного органу.
Окремо Суд нагадав про вимогу «якості закону», сформульовану в практиці Європейського суду з прав людини. Якщо норма недостатньо чітка й передбачувана, це не дає державному органу карт-бланш на її довільне застосування. Навпаки – у таких випадках орган зобов’язаний діяти так, щоб мінімізувати негативні наслідки для прав особи.
Крім того, поки справа розглядалася, законодавець ухвалив зміни. З 1 січня 2026 року набрав чинності Закон №4682-IX, яким статтю 4 доповнили чітким правилом: щомісячна грошова виплата членам сімей призначається в розмірі 1,5 мінімальної зарплати й виплачується рівними частинами, якщо отримувачів двоє або більше. Іншими словами, законодавець сам побачив проблему невизначеності й виправив її. Але до 2026 року діяла стара редакція – без механізму розподілу. І саме тому вимоги матері були повністю обґрунтованими.
Що це означає для інших сімей
Це рішення Верховного Суду – не просто перемога в одній конкретній справі. Воно створює орієнтир для вирішення подібних спорів у майбутньому. Якщо ваша сім’я отримує щомісячну грошову виплату за загиблого Героя і вам нараховують менше, ніж передбачено законом, – судова практика тепер на вашому боці.
Крім того, Суд сформулював важливе загальне правило: коли норма права нечітка, державний орган не має права тлумачити її так, щоб обмежити права людини. Це працює не лише для цієї категорії спорів, а й для будь-яких відносин між громадянином і державою.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу Пенсійного фонду без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Коли державний орган починає економити там, де закон не дає йому такого права, – це вже не про гроші. Це про те, чи працює принцип верховенства права на практиці. І ця справа показала, що працює. Суд сказав чітко: якщо норма не ідеальна – це проблема законодавця, а не привід обмежувати права тих, кого закон покликаний захищати.
